Томаш Фіала: Олігархи вже всіх дуже дістали в цій країні. Зеленський тому й переміг
Велике інтерв'ю з главою інвесткомпанії Dragon Capital про економіку, вплив Ігоря Коломойського, партнерство з Соросом і кому він продасть НВ
За останні два тижні Томаш Фіала зробив запаморочливу кар'єру - з інвестбанкіра і підприємця він перетворився у впливову фігуру українського політичного закулісся. Принаймні таке враження повинно було скластися у глядачів прес-марафону Володимира Зеленського. За 14 годин запитань-відповідей прізвище Фіала неодноразово спливало в розмові, то в контексті його володіння медіа НВ, то в партнерстві з Джорджем Соросом і в протистоянні з Ігорем Коломойським.
Ми записали це інтерв'ю до прес-конференції Зеленського, але поставили всі ці питання. В інтерв'ю: на чому й скільки заробляє Dragon Capital, що чекає економіку, який реальний вплив у Ігоря Коломойського, як Фіала став найбільшим рантьє, кому він готовий продати НВ і чому він постійно псує президентам настрій.
Про бізнес Dragon Capital і інвестиції в Україну
- Важливе питання - з ким у нас інтерв'ю? Хто такий Томаш Фіала восени 2019-го: інвестбанкір, девелопер, партнер Сороса, публічний опонент Коломойського, медіамагнат, "ляльковод" української політики, спонсор Вакарчука, спортсмен?
- "Драгон Капітал" працює в Україні майже 20 років. У 2000-му ми починали, як класичний інвестиційний банк - залучали гроші для українських підприємств, допомагали випускати акції, облігації; вели для бізнесу угоди зі злиття і поглинання. Але вже з другого року нашої діяльності ми зайнялися private equity, куди інвестували свій капітал. Фактично ця діяльність почалася в 1997 році, коли ще працюючи в іншій компанії, купили Харківський пивзавод "Рогань". А потім успішно продали міжнародній компанії SunInBev. Тому, ця діяльність нам не чужа.
Хто я зараз? Підприємець, керівник компанії, інвестор. Це основна діяльність.
- На чому зараз заробляє компанія?
- Приблизно половина - це дохід від посередницької діяльності з купівлі продажу акцій і облігацій, половина - дохід від наших власних інвестицій, зростання вартості або дивіденди. Зрозуміло, що на власні інвестиції можна більше заробити, але з іншого боку - це ризиковий бізнес, на них можна більше і втратити. А коли ти посередник - ти заробляєш на комісіях. Ми дивимося на дохід, зважений на ризик, і намагаємося, щоб за цим показником у нас був паритет за двома видами бізнесу. Велика частина капіталу фірми так чи інакше інвестована в українські активи.
- Який у вас дохід, який прибуток?
- "Драгон" - це приватна компанія, тому не розкриваємо. Якщо говорити про обіг, то це сотні мільйонів доларів в рік.
- Як ви, в хорошому сенсі, продаєте Україну інвесторам і будь-що зараз можна інвестувати в країні крім ОВДП?
- Інвестбанки - в якомусь сенсі, популяризатори країни. Ми виконуємо роль дипломатів, промотуємо Україну і намагаємося її представити інвесторам з одного боку правдиво, з іншого - в привабливому світлі. У нас стакан завжди наполовину повний.
Інвестори полюють за облігаціями з реальною позитивною прибутковістю. Це допомагає Україні залучати гроші. Є внутрішні чинники: закінчилися вибори, новий президент, новий уряд, нова Рада. Президент, міністри фінансів і економіки говорять правильні слова, Рада швидко приймає багато реформаторських законів. В цілому ситуація виглядає непогано, світові ставки рекордно низькі.
- Але зараз в Україну приходять тільки "гарячі" гроші фінансових інвесторів. Чи є в цьому ризик для макростабільності?
- З початку року з-за кордону прийшло майже $4 млрд у ОВДП. Це, звичайно, допомогло знизити прибутковість по ОВДП з 19% до 15% і збільшити термін паперів, що розміщуються. Плюс Нацбанк викупив майже всю цю валюту і підвищив свої резерви, так що для України це добре. Але і ризики, звичайно, є. Портфельні інвестиції дуже швидко реагують на погані новини і тікають з країни. Тому, для України важливо, щоб наступним етапом зайшли прямі іноземні інвестиції. Це напрямок, в якому ми за останні 30 років дуже сильно відстали від країн-сусідів.
- Що має статися в Україні, щоб ці чотири мільярди інвестицій "злякалися" й втекли з країни та обвалили курс? На що вони дивляться?
- Інвестори повірили президенту і уряду. Вони вірять, що їхні обіцянки будуть виконані. У першу чергу, це співпраця з Міжнародним валютним фондом. Це такий якір макроекономічної стабільності. Друге - це незалежність Національного банку, щоб правління НБУ не змінювалося під президента. Політиків завжди тягне натиснути на Нацбанк, щоб надрукувати гроші або знизити процентні ставки. Це дає короткостроковий позитивний ефект, прискорює зростання економіки, але вже в середньостроковій перспективі - повертається бумерангом, вся країна за це дорого розплачується девальвацією та інфляцією. А потрібно пам'ятати, інфляція - податок, в першу чергу на бідних, які від цього найбільше втрачають.
- Є протиріччя. З одного боку, Україні потрібно зростати швидкими темпами, а з іншого - високі облікова ставка і прибутковість по ОВДП стримують зростання. Ваш колега Макар Пасенюк говорив нам в інтерв'ю кілька років тому, що можна вкластися в облігації, "курити бамбук" і, нічого не роблячи, отримувати до 20%.
- Так, такий конфлікт є. Але Нацбанк правильно робить, що тримає жорстку монетарну політику. Я приїхав в Україну в 1996 році, тоді за одну гривню можна було купити 10 чеських крон, а зараз - один до одного. Це результат політики фіксованого курсу, який призводив до величезної стрибкоподібної девальвації. Тільки чотири роки тому перейшли на вільний курс. Тепер НБУ потрібно знизити інфляцію максимум до 5%, в західних країнах-сусідах інфляція близько 2%. Зараз в Україні інфляція 7,5%. Щоб її знизити, повинна бути консервативна монетарна та фіскальна політика, низький дефіцит бюджету. За 100 років жодній країні не вдалося впоратися з інфляцією без жорсткої монетарної політики. І НБУ на правильному шляху; може бути, зараз трохи перестраховуються.
"Курити бамбук" можна, але недовго. Така стратегія в кінці 2013 року, коли НБУ "зажав" ліквідність, щоб короткостроково запобігти неминучу девальвацію (ставки по кредитах "овернайт" виросли вище 50% річних), мало не привела людину, яку ви згадали, до банкрутства.
- Прем'єр-міністру ви про протиріччя цілей НБУ та уряду розповідали. Це до того, що він мало не зобов'язання на себе взяв - 40% -е зростання ВВП за 5 років.
- Це хороша, амбітна мета. І її можна досягти, Україна на низькій базі.
- Звідки Україні чекати інвестицій? Наприклад, в Чехії прийшли німецькі гроші. Хто може стати такою Німеччиною для України?
- Для України, я думаю, теж, в першу чергу, буде Європа, Північна Америка менше, Близький Схід, Азія. Сподіватися на якусь одну країну не варто, звичайно вага однієї країни не набирає більше 10% в портфелі іноземних інвестицій. Вони досить диверсифіковані.
Мотор Січ, "борги Яресько" і Коломойський
- Ви згадали Азію. Напевно, мали на увазі Китай. Україна цікава для другої економіки світу? Чи можна чекати звідти великого заходу грошей?
- Великого я б не чекав. У 2015-2016 був сплеск інвестицій з Китаю по всьому світу, але два роки тому він дуже сильно пригальмував. Багато планових угод не були закінчені, зараз китайці розпродають багато активів в Європі і США. Наприклад, в Чехії були підписані угоди за участю вищого керівництва обох країн більше ніж на $10 млрд. З них закрилися на кілька сотень мільйонів і все. У 2015-му у Китаю почали падати резерви, слабшати юань, і уряд обмежив інвестиції за кордон.
- Можете прокоментувати продаж "Мотор-Січі" китайським інвесторам? Кажуть, що ви брали участь в угоді з боку Богуслаєва.
- Ні, у нас не було мандата ні від продавців, ні від покупців. Наша компанія є хранителем частини акцій "Мотор Січі" в Україні, які вже півтора року як заблоковані за рішенням суду, ініційованого СБУ. У 2007-му ми брали участь в приватному розміщенні акцій "Мотор Січі" на $37,1 млн, тому ми їх завжди ретельно покривали аналітикою.
- Ми недавно телефонували В'ячеславу Богуслаєву, хотіли дізнатися, що відбувається з компанією, він відповів: "Запитуйте Фіалу".
- Напевно, тому що ми за компанією багато років спостерігаємо і знаємо, що там відбувається.
- Кейс "Мотор Січі" в цілому - це прояв тиску держави або тут є раціональна ланка захисту держінтересів?
- Я не знаю ситуацію зсередини. Тому можу сказати тільки загальні слова: в інтересах України, щоб це підприємство продовжувало працювати. Дуже шкода закрити одне з високотехнологічних підприємств з багатьма робочими місцями - там 25 000 чоловік.
- Повернемося до економічного зростання. Якщо у Гончарука і його уряду вийде підвищити темпи зростання до 40% за п'ять років, то чи не стануть проблемою варранти, випущені при реструктуризації зовнішнього держборгу в 2015-му? Скільки Україна в такому випадку буде платити?
- Ми порахували цей сценарій. Якщо застосувати заявлені прем'єром темпи зростання, то за ними виплати будуть більше $8 млрд. Зрозуміло, є якісь змінні, курс долара і так далі.
- Політично реально виплатити таку суму?
- Політично? Не знаю. Є підписані контракти, до них прив'язао багато крос-дефолтів, від таких зобов'язань не втечеш. Перша виплата може бути в травні 2021 року, і відносно невелика - пару сотень мільйонів. Але якщо до наступного року економіка зросте на 5% і вище, то виплати у 2022-му будуть більшими. А при владі буде цей президент, Кабмін і Рада. Напевно, варто подумати про це. Власникам варантів можна було б запропонувати якусь угоду. Не обов'язково їх викуповувати, можна конвертувати ці зобов'язання в довгі облігації. Як я розумію, обговорюється питання, з яким коефіцієнтом. Зараз вони торгуються вище 90% від номіналу. Але вони структуровані досить вигідно для інвесторів. І, напевно, інвестори захочуть якусь премію, щоб погодитися на цю конвертацію.
- У вас є в портфелі варранти?
- Ми не коментуємо склад нашого портфеля ліквідних цінних паперів.
- Якби уряд хотів їх викупити, логічно було б заявити про те, що зростання не буде або попросити якогось олігарха ще поговорити про дефолт. Це жарт.
- Так. Коли пан Коломойський каже про дефолт, то ціни на варранти падають. Але це має і зворотний ефект - процентні ставки, які платимо, залучаючи борг, зростають. Тому, з одного боку, можемо трохи заробити, але з іншого - можемо ще більше втратити. Все-таки вигідніше націлюватися на високе зростання і робити все, щоб цього досягти. І вже з власниками домовиться про реструктуризацію в облігації виплати, за якими будуть більш передбачуваними.
- Чи розуміє бізнес реальний ступінь впливу Коломойського зараз?
- Так, думаю, розуміє і дуже добре. 4 жовтня була велика зустріч бізнес-асоціацій з прем'єр-міністром і міністрами економічного блоку. З боку бізнесу було 500-600 чоловік. І коли пролунав коментар-рекомендація до прем'єра про те, що уряду треба дистанціюватися від впливу пана Коломойського і захищати інтереси держави в спорі, то були дуже бурхливі овації від всіх бізнесменів. Саме цей коментар викликав найбільшу підтримку й у місцевого, й міжнародного бізнесу.
Очевидно, що олігархи вже всіх дуже дістали в цій країні. Це, до речі, одна з основних причин, чому пан Зеленський і переміг на виборах: він обіцяв всіх олігархів усунути від влади - нехай займаються бізнесом, але без доступу до державного ресурсу. Але деоліграхізація можлива, якщо не буде якихось наближених олігархів. Пам'ятайте, як сам Коломойський говорив чотири або п'ять років тому, що він готовий жити і працювати за однаковими, рівними правилами, якщо Кононенко з Порошенком гратимуть за цими ж. Зараз ситуація дещо змінилася - у нього вплив збільшився і видно, що він уже не готовий працювати за рівними правилами.
- Що робити в цій ситуації Зеленському?
- Показати правильний приклад. На жаль, пан Коломойський, схоже, ображений на наших міжнародних партнерів: МВФ, ЄБРР та інших, так як вони підтримали державу Україна в процесі націоналізації ПриватБанку, тому він намагається якось саботувати нашу співпрацю із західними партнерами. Наприклад, своїми заявами, які, на жаль, базуються на неправдивих цифрах. Так, в кінці травня він заявив, що Україні вигідний дефолт і навів як приклад Грецію. Це взагалі невідповідний приклад. Якщо у Греції був борг майже 200% ВВП, а в Україні зараз 53%, якщо грецька економіка падала, а українська чотири роки зростає. Ніякої вигоди країна від дефолту зараз не отримала б.
- Сьогодні часто можна почути, що компроміс по ПриватБанку між державою і екс-власниками - це червона лінія для МВФ та інших партнерів. В цілому, це можливо?
- Я не знаю внутрішніх переговорів, але вважаю, що повернення Привату - це червона лінія. Це 100%. Або компенсація колишнім акціонерам Привату - те, про що вони говорять, що у них на момент націоналізації в капіталі банку було 60 млрд грн своїх грошей - це теж червона лінія. Чому? Легко переконатися, що ці кредити, були видані бізнесам групи Приват. З річних звітів банку, з його аудиту чітко видно, що кредити видавалися в галузі, де група Приват присутня: і феросплави, і авіалінії, і туризм, як Буковель, і торгівля нафтопродуктами - всы розуміють, що це пов'язані з "Укрнафтою" і "Укртатнафтою" півтори тисячі автозаправок, а це десь чверть від загального ринку. Вони ж не конкурентів кредитували? А те, що недавно пан Коломойський на ефірі у [Савіка] Шустера заявляв, що там не було кредитів по феросплавним заводам і авіалініям - це неправда. При цьому треба враховувати, що в портфелі Привату кредити юрособам - це левова частина, на ритейл доводилося максимум 20%. Те, що вони пилососили депозити на ринку й видавали кредити своїм компаніям - це один аргумент.
Другий аргумент - це кредити на суму вже більше 200 млрд грн, вони ж не обслуговуються. Це доводить, що колишні акціонери і менеджмент видавали кредити пов'язаним особам і зараз по ним не платять, або вони видавали ці кредити наліво, направо, якимось щасливчикам, які спочатку хотіли "кинути" Коломойського. Важко уявити, щоб такі розумні люди, як пан Коломойський, Боголюбов і Дубілет, видавали кредити на сотні мільярдів якимось "лівим" людям і не переживали за те, що вони з ними не розрахуються. Очевидно, що перший варіант імовірніше і що це була багаторічна схема.
- Тобто будь-який компроміс - це червона лінія?
- Компромісом може бути варіант, який був узгоджений на момент націоналізації. Тоді компанія "Ротшильд" отримала мандат за перше півріччя 2017-го провести реструктуризацію цих кредитів, провести переговори з колишніми акціонерами і затвердити графік погашення - вони могли якось розтягнути виплати на 10-15 років, знизити відсотки і т.д. Але, щоб кредити в підсумку були погашені і втрати держави були мінімальні. Це б допомогло знизити дірку в капіталі, яку в підсумку довелося закривати державі випуском облігацій на 155 млрд гривень. І треба розуміти, що 155 млрд грн - це не вся сума. Капітал вносився десятирічними держоблігаціями, за якими держава сплачує ПриватБанку приблизно 10% річних - ще 15 млрд на рік. Тому загальна цифра [витрат держави] за Приватні збільшиться в результаті до 300 млрд грн. Це, звичайно, сума вражаюча.
- З вашими аргументами, що колишні акціонери ПриватБанку завдали шкоди країні, важко сперечатися. Але зараз інший наратив - обговорюється не те, скільки Коломойський повинен повернути державі, а навпаки. Є шанс для держави компенсувати втрати і отримати $5,5 млрд?
- На жаль, з нашої правоохоронною системою буде важко отримати назад ці гроші. І колишні акціонери Привату не єдині. У цьому ж ряду і інші великі банки, у яких була та ж бізнес модель, займалися тим же: тут і Фінанси та Кредит Жеваго, і банки [Олега] Бахматюка, [Леоніда] Клімова і т.д. Список досить довгий. Кожен з цих банків коштував бюджету сотні мільйонів доларів і, на жаль, держава жодного разу не домоглася компенсації.
Тому я б не говорив тільки про акціонерів Привату, тут повинен бути єдиний підхід до всіх власникыв. Обнадіює, що після зустрічі Зеленського з керівництвом Національного банку було повідомлення про те, що наступна подібна зустріч повинна бути за участю правоохоронних органів та стосуватися збитків, які були нанесені державі. Якщо порахувати всі націоналізації, докапіталізації, ліквідації банків з 2008 року, то йдеться про суму десь в $20 млрд. Стільки державі коштує було порятунок і лікування банківської системи. І ніхто не винен, ніхто не поніс відповідальність.
- Будучи генпрокурором Юрій Луценко говорив нам в інтерв'ю, що вони не можуть притягнути до відповідальності акціонерів і топ-менеджмент Привату, так як в цій справі формально ще немає збитків держави, тобто випущені ОВДП для прокуратури не збиток. А кредити теоретично можна погасити через 10 років. Тому й не можуть нічого зробити.
- Може бути, він якоюсь дуже цікавою юридичною експертизою керувався, але з економічної точки зору це, звичайно, не має ніякого сенсу теж. ОВДП - це борг держави, який заплатить кожен житель.
- Уряд заявив про розморожування приватизації. Dragon Capital братиме участь в покупці великих компаній?
- Ми зацікавлені у великих приватизаціях, скоріше, як радник, ми намагаємося знайти інвесторів і допомагати в структуруванні проведенні операції.
- Ви в свій портфель купуєте нерухомість на сотні мільйонів доларів. Це багато. Чому не хочете заходити в активи, які продає державу?
- По-перше, тому що у нас далеко не скрізь є експертиза. Наприклад, в енергетиці її немає. Тому в майбутньому ми можемо йти хіба що в консорціумі зі стратегічним інвестором. Але якщо говорити про такі компанії, як "Центренерго" або ОПЗ, то я бачу нашу роль як виключно радника.
- До вас останнім часом зверталися західні компанії з приводу великої приватизації?
- Інвестори трошки розчарувалися процесом української приватизації за останні п'ять років, коли багато говорили, але нічого не відбувалося. Але якщо щось реально буде виставлено на продаж, його можна буде відновити.
Сорос, нерухомість і медіабізнес
- У Dragon Capital найбільший в країні портфель комерційної нерухомості. Можете озвучити його розмір на сьогодні й суму інвестицій в придбання?
- Ну, ми в нерухомість інвестуємо з 2001 році, тому добре знаємо цю галузь, нам тут комфортно працювати. Ми інвестуємо в нерухомість не тільки в Україні, є в Чехії та Словаччині об'єкти.
- Там менше обсяги?
- Так, там менше. Ми публічно оголошували, що у нас в управлінні трохи більш як 600 000 квадратних метрів нерухомості. Приблизно половина - це склади, чверть - торгова нерухомість і стільки ж - офісна. Але я думаю, що ми не найбільші утримувачі, є і більші.
- Яка стратегія ваших вкладень в нерухомість?
- Бізнес-стратегія дуже проста - домагатися прибутковості на вкладений капітал більше 20% річних. Зараз ми вже прагнемо до 30%. Тобто ми купуємо нерухомість тільки в тому випадку, якщо в результаті аналізу приходимо до висновку, що протягом 5-7 років - зазвичай ми стільки тримаємо актив, скільки зможемо заробити на інвестований капітал.
- "Оушен Плаза" і "ДрімТаун" давно на продажі стоять. Не цікавлять?
- Ми коментуємо тільки закриті угоди. За останні чотири роки ми завершили близько 30 угод. Щоб закрити одну угоду потрібно переглянути-проаналізувати десяток об'єктів. Я до того, що пайплайн (план) угод досить широкий. Зараз об'єкти вже трошки дорожче стали, тому не думаю, що будемо продовжувати інвестувати такими темпами.
- Україна пройшла нижній пік у вартості активів?
- Так. Макроекономіки нижній пік ми пройшли ще в 2015 році, з 2016-го року економіка зростає. Виходить, що у нас вже чотири роки економічного зростання. Це позначається на вартості активів - все дорожчає.
- Конфлікт з Андрієм Адамовським навколо Sky Mall вичерпано? На чому ви зійшлися?
- Конфлікт не вичерпано.
- Як Джордж Сорос став вашим партнером і інвестором у вашому фонді?
- У нас не особисто Сорос партнер, а Soros Fund Management. Ми познайомилися в 2014-му, а в 2015-му вони вклали в наш новий фонд Dragon Capital New Ukraine Fund десь третину від усього капіталу. Крім цього фонду у нас ще п'ять подібних фондів з іноземними інвесторами. Тобто в підсумку гроші фонду Сороса до всіх наших активів займають до 5%. Так що називати нас "агентами Сороса" - це дуже сильне перебільшення.
- Дивіться, але в 2015 році, Україна була, м'яко кажучи, не дуже привабливою країною для інвесторів: війна, девальвація, економіка падає. І тут фонд Сороса.
- Насправді, це співробітники фонду Сороса самі вийшли на нас, тоді вони зацікавилися Україною. Хтось їм порекомендував поспілкуватися саме з нами. Спочатку зустрілися в Києві, поспілкувалися. Потім зустрілися в Нью-Йорку, розповіли їм про можливості в Україні. Домовилися створити фонд, в який вкладаємо кошти в рівних частках - 30% на 30%.
- Фонд на $400 мільйонів, тобто - кожен по $200 млн?
- Ні, це був фонд на $100 мільйонів.
- А з Соросом зустріч була у вас?
- Так.
- Які у вас від нього враження?
- Я про нього багато читав, він легенда інвестування. На момент зустрічі йому вже було близько 85 років. Мене вразило, наскільки він цікавився Україною, знав і вникав у подробиці.
Сорос відкрито бореться за свободу, проти авторитаризму й диктатури. Допомагає демократії в країнах колишнього Радянського блоку, щоб вони не скотилися в авторитаризм. Сорос один із найзатятіших опонентів Путіна, тому у нього велика мотивація підтримувати Україну. Це мені імпонує, плюс він людина, яка витрачає на благодійність більше $700 млн в рік. До цього треба прагнути. Для мене це позитивний приклад, що треба допомагати демократії, наприклад, підтримувати незалежні медіа.
- У вас є медіа-холдинг НВ. Це бізнес, інвестиція на виріст, підтримка демократії, благодійність?
- Коли ми в 2014-му, відразу після революції гідності, домовлялися з Віталієм Сичем (головний редактор НВ), то перший бізнес-план, припускав, що через три роки ми вийдемо на беззбитковість. Вже пройшло 5 років, і поки ми на неї не вийшли. Але ми активно інвестуємо в цей бізнес, розвиваючи нові напрямки. Це вже велика компанія - 150 чоловік. Результати хороші і за охопленням, і за якістю контенту. Ми продовжуємо цю тему підтримувати.
-Так це все-таки бізнес або соціальна відповідальність?
- В першу чергу, це позитивне явище для країни. Згідно з незалежним дослідженням ГО "Інститут масової інформації", (проводилося за підтримки USAID), в Україні кількість ЗМІ, що дають незангажовану інформацію - менше п'яти штук, до речі, ваше видання - Ліга - теж в їх числі. Можливість читати об'єктивні, правдиві новини, а не ті, які видаються під впливом олігархів-власників, - це важлива для демократії історія. Плюс, існування якісних ЗМІ має опосередкований вплив на інші засоби масової інформації, змушуючи їх бути більш об'єктивними, щоб не втрачати частку ринку і читачів.
Якби ми дивилися на НВ чисто як на бізнес, то ми б його не робили, тому що 20% рентабельності там немає. З іншого боку, ми стежимо за фінансовими результатами, у менеджменту є чітка мотивація і бажання максимізувати доходи і вийти на прибутковість в доступному для огляду майбутньому.
- Назвіть суму інвестицій і термін виходу на беззбитковість.
- Інвестовано вже понад $10 млн. Плануємо вийти на беззбитковість протягом 3-4 років.
- Будь-який бізнес продається. Новое время може бути продано?
- Не будемо продавати. Від кого може зараз надійти пропозиція - західні, незалежні, професійні медіаінвестори зараз, на жаль, не цікавляться нашим ринком. Тому що бізнесу в Україні немає. А продавати це якомусь українському олігарху - точно ні. Ми ніколи не будемо цього робити, це не та цінність, заради якої ми створювали НВ.
- Як ви себе почуваєте в ролі медіамагната? Чи часто вам телефонують фігуранти розслідувальгих статей?
- Мені безпосередньо майже не телефонують. Думаю, всі знають, що я на редакційну політику ніяк не впливаю, тому марно мені телефонувати й щось вимагати. Але багато подають в суди проти Нового времени. І Макар Пасенюк з ICU, і Пашинський з приводу Укроборонпрому, і Укроборонпром, і Медведчук, і університет ім. Т. Шевченка, і польський Вторпласт, і Галантернік, і Демчина...
- У вас сайт є, журнал є, радіо є, не вистачає телебачення. На медіаринку кажуть, що ви ведете переговори про покупку 24 каналу. Прокоментуйте.
- Ми не вели переговори з 24 каналом. Ми телебачення аналізували, але вирішили не інвестувати в нього з різних причин. Ми вважаємо, що телебачення буде падати, у нас надлишок каналів, основна аудиторія у них 60+. Комерційно успішними вони ніколи не будуть і не можуть бути. Ми не бачимо сенсу інвестувати в телебачення.
- Телебачення в Україні - це політика?
- Те, що зараз є в Україні - так.
- Навіщо тоді ви його розглядали?
- Ми його не розглядали як політику. У нас є контент і, щоб розширити доступ до нього, ми дивимося на всі канали дистрибуції: телебачення поки має найбільше охоплення, але це ненадовго, інтернет вже скоро його обжене. Як я сказав, в Україні каналів надлишок, частка найбільшого новинного каналу - 2%, всі інші - менше відсотка. Це дуже мало. Йти туди і конкурувати - ми не бачимо в цьому ні економічного, ні іншого сенсу.
- Останнє питання. Дивіться, у вас репутація досить обережного інвестора. При цьому ви, як глава інвесткомпанії дозволяєте собі особисто розповісти Януковичу про рейдерство і відкати з ПДВ. В очі Порошенку заявити, що його партія за $3-5 млн продає депутатські місця. Зараз, ви публічно заявили, що фактор Коломойського - головний ризик для інвестпривабливості країни. Чи не здається така поведінка дивною - уникати зайвого ризику в інвестиціях, а з іншого боку, піддавати себе й компанію величезному ризику, публічно критикуючи владу. Навіщо ви це робите?
- Я вірю в свободу слова і нею обов'язково треба користуватися в таких цілях. Ці заяви роблю не тільки, як засновник, керівник "Драгон", але і як президент Європейської бізнес асоціації. Хоча так, компанія стикається з цим ризиком. Після розмови з Януковичем нам нарахували 320 млн грн штрафів, при Порошенку на мене завели кримінальні справи, а сюди прийшла СБУ з обшуком. Тому так - влада неадекватно відповідає на критику.
З іншого боку, раз я вже живу в Україні більше 20 років, то хочеться, щоб можна було країною пишатися. Коли говориш за кордоном, що ти з України, не почув у відповідь "а, це найбідніша країна в Європі". Це не дуже приємно. Щоб про Україну по-іншому говорили, що це швидкозростаюча, країна, що розвивається, яка йде в Європу, треба контролювати владу й робити такі заяви. Треба давати політикам конструктивний фідбек. І тільки дурні політики намагаються закритися від критики бізнесу й сісти в теплу ванну. Це робота політика - слухати й чути конструктивну критику. Мені здається, я це роблю досить дипломатично і аргументовано, тому треба до цього прислухатися.
На жаль, ні Янукович, ні Порошенко не любили слухати критику. Чим це закінчилося, ми добре знаємо. Один утік, а другий програв вибори й зараз має величезні проблеми.
Я сподіваюся, що пан Зеленський, все-таки, як людина більш молода, далека від старої політики, буде відкритий для конструктивного фідбека і з боку медіа, і з боку бізнесу. І буде це сприймати не як персональну критику, а як поради.
У нас з ним інтереси збігаються - я не хочу через п'ять років мати рацію, мовляв, я вам говорив, а ви були неслухняні. Нам краще, щоб у Зеленського все вийшло, як могло вийти у Порошенка. Щоб економіка, дійсно зросла на 7% в рік, а Україна стала країною, з якою не їдуть люди.