Надприбутки. Чому залізна руда досягла рекордних цін і як це зацікавило українську владу

Рекордні ціни на залізорудну сировину призвели до зростання прибутку українських гірничо-збагачувальних комбінатів і доходів їхніх власників-олігархів. Але чи стане це довгостроковим трендом? І чи виправдане бажання держави підняти ренту?

Серед найприбутковіших компаній України за підсумками 2020 року опинилися три гірничо-збагачувальних комбінати. Прибуток Південного ГЗК (належить Групі Метінвест і структурам Романа Абрамовича) становить 18,24 млрд грн., Полтавського ГЗК (Ferrexpo) — 11,08 млрд грн., а Північного (Група Метінвест) — 4,34 млрд грн.

Середньорічна вартість залізорудного концентрату з вмістом заліза 62% у портах КНР (основний ринок збуту цієї продукції) в минулому році становила $104,4 за одну тонну. У середині травня 2021 року ціна цієї сировини вперше в історії ціна перевищила $200 за 1 тонну. А окатиші, які виробляють на Полтавському і Північному ГЗК, подорожчали більш ніж до $300.

Як результат, це не тільки призвело до великих доходів металургійних компаній (Метінвест відзвітував про зростання показника EBITDA в 1 кв. 2021 року до $1,46 млрд проти $373 млн роком раніше), а й до інтересу з боку держави про підвищення оподаткування надприбутків олігархів.

В середині травня Уряд схвалив законопроект про внесення змін до Податкового кодексу, згідно з якими щорічні надходження до бюджету зростуть на суму до 60 млрд грн. І суттєва роль в цьому зростанні відводиться підвищенню ефективності справляння рентних платежів за видобування корисних копалин. Очікується, що після прийняття правок, виробники ЗРС будуть платити набагато вищу ренту. Але тільки в періоди високих цін на свою продукцію.

НВ Бізнес розбирався у причинах рекордних цін, їхньому впливі на розвиток галузі і бажання політиків. А також з’ясовував: чи стануть новою реальністю для гірничо-металургійного комплексу високі ціни і нові податки?

Перестимулювали

Пандемія, пов’язана зі стрімким поширенням коронавірусної інфекції COVID-19, а також спричинена нею зупинка цілих секторів економіки, наприкінці минулого року пішла на спад. Китай, а також більш розвинені країни західного світу, першими почали повертатися до нормального життя і запускати свою економіку.

«Уряди по всьому світу вживають заходів, стимулюючи економіку після спаду, пов’язаного з глобальною пандемією COVID-19. Ми спостерігаємо очевидний сплеск попиту з боку кінцевих споживачів сталі, що пов’язаний із глобальною пандемією і проходить через весь металургійний ланцюжок формування вартості», — розповіли НВ Бізнес у залізорудній компанії Ferrexpo, яка оперує Полтавським і Єристівським ГЗК у Полтавській області.

Олександр Мартиненко, голова департаменту з корпоративного аналізу групи ICU, як приклад наводить Китай, де влада вдалася до безпрецедентних за своїми масштабами заходів фіскального, монетарного і кредитного стимулювання. «Величезні обсяги додаткової грошової маси потекли передусім у сектори будівництва, нерухомості та інфраструктурних об'єктів, які найінтенсивніше споживають сталь», — каже Мартиненко.

Денис Саква, старший аналітик Dragon Capital уточнює, що слідом за КНР і інші країни світу знімали коронавірусні обмеження і заливають свої економіки дешевими грошима. «При цьому пропозиція ЗРС є обмеженою», — уточнює Саква. Річ у тому, що в Бразилії та Індії, які є великими нетто-експортерами ЗРС, виникли складнощі із забезпеченням попиту. Вони були пов’язані як з карантинними заходами через коронавірус, так і з аваріями. Наприклад, Vale досі не може відновити видобування після прориву дамби в Брумадіньо 2,5 роки тому.

Як наслідок, у першій половині травня вартість ЗРС із вмістом заліза 62% на спотових ринках у КНР досягла $238,64, а окатишів (Fe 65%) — наблизилася до $307.

Додаткову динаміку цінам дало те, що значна частина грошових коштів перетекла також і на біржові ринки. «Велика кількість інституціональних і індивідуальних інвесторів надали зростанню цін потужний додатковий імпульс», — впевнений Мартиненко.

Український контекст

Україна є одним з найбільших у світі виробників і експортерів залізорудної сировини. За даними ОП Укрметалургпром, у 2021 році українські компанії експортували понад 46 млн тонн залізорудної сировини (+16% рік до року). За даними Державної митної служби України, вартість цієї продукції становить $4,24 млрд. Напевно вітчизняні експортери в повній мірі скористалися моментом і в 1-му півріччі поточного року.

Але ситуація не залишилася без уваги влади: почалися розмови про можливе внесення змін до Податкового кодексу в частині оподаткування видобутку руди. Опитані НВ Бізнес інвестаналітики вважають, що ринкова ситуація цілком могла стати каталізатором для таких ідей.

«Різке зростання прибутковості металургійних і залізорудних виробників безумовно є ласим шматочком для вічно дефіцитного українського бюджету і лежить на поверхні як легкий спосіб його наповнити», — каже Денис Саква.

Дмитро Хорошун, аналітик Concorde Capital, нагадує про нездатність уряду домовитися з МВФ.

Але слід зазначити, що запропонований механізм розрахунку ренти передбачає, що за низьких цін на ЗРС українські виробники платитимуть менше податків, ніж зараз. Додаткові обсяги податків стягуватимуться лише в період високих цін.

За підрахунками Concorde Capital, Група Метінвест і Ferrexpo платять податок на прибуток і рентні платежі на видобуток залізної руди в розмірі близько 13% від ціни продаваної ЗРС (при рівні цін, які були станом на 25 травня 2021 року).

Данило Гетьманцев, голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, в інтерв'ю НВ Бізнес розповів, що зараз держава отримує лише $2 з кожної тонни руди у вигляді ренти. Тому що базою оподаткування є не собівартість готової продукції, а вартість видобутку руди, яка не включає витрати на агломерацію або виробництво окатишів. «Два долари, хоча руда коштує 150, 200, розумієте, так? Тобто зараз власник, український народ отримує трохи більше 1% вартості свого майна», — пояснив нардеп.

Нюанси продажів

Слід зазначити, що індекси, які публікують Bloomberg та інші подібні сервіси, — це спотові ціни, в яких і продавець, і покупець можуть зі своєї волі визначати дату поставки. «Тобто продавець може почекати, наприклад, тиждень, з надією на те, що ціна піде вгору. Якщо через тиждень ціна дійсно піде вгору, і попит залишиться (продавець зможе продати), то це (почекати) виявиться хорошим рішенням. І навпаки — ціна може піти вниз, тоді продавець не вгадав», — пояснює Дмитро Хорошун. За його оцінкою, менше ніж 50% українських концентрату і окатишів продається за такою схемою. Решта — це поставки за довгостроковими контрактами, в яких фіксуються обсяги.

Але ціни в таких контрактах все одно індексуються в залежності від зміни спотових індексів. «Так що ціна здебільшого руди прив’язана до споту тим чи іншим способом», — каже Денис Саква.

І за цими показниками можна оцінювати динаміку виторгу залізорудних компаній. А ось їхня прибутковість насамперед залежить від собівартості виробництва і ціни логістики.

«Собівартість виробництва залізної руди знизилася на 13% до $41 за тонну в 2020 році, відображаючи операційні поліпшення, підвищення продуктивності, падіння цін на сировинні товари і девальвацію валюти», — розповіли в Ferrexpo.

Така динаміка в минулому році пояснювалася падінням цін на газ, електроенергію, дизельне паливо, сировину і т. д. «Зараз тренди розвернулися і дуже подорожчали матеріали, які прив’язані до сталі (наприклад, сталеві кулі що мелють), дуже сильно подорожчав газ. Дорожчає нафта і відповідно дизельне паливо. У цьому році ми побачимо розворот тренду», — впевнений Денис Саква.

Дмитро Хорошун підрахував, що зараз собівартість на ГЗК на $5−7/т вища, ніж у 2020 р. Ще на $11−12 за тонну подорожчала вартість доставки в Китай, який забезпечує 30−50% обсягу продажів українських концентрату і окатишів.

«Станом на травень 2021 р., я вважаю, собівартість виробництва окатишів Ferrexpo (на ГЗК) цілком могла повернутися на рівень 2019 року, тобто до $47−48/т», — каже Хорошун.

Саква передбачає, що в нинішньому році цей показник в результаті наблизиться до $50/т.

Вартість доставки в Китай 1 тонни ЗРС у кінці травня становила приблизно $26, а в середині місяця досягала $30. Але якщо ціна ЗРС продовжить падати, то і ставка фрахту знизиться.

Але ми бачимо, що сумарно ці два основні компоненти, які формують витрати виробника, не перевищують $80−85 на тонні котунів. Крім того, що їх ціна на піку перевищувала $300 за тонну.

Дешевшатиме. Але коли?

«Сьогоднішні ціни перебувають на рівні значного максимуму, тому було б розумно очікувати, що ціни повернуться до історичних рівнів», — так у Ferrexpo коментують можливе зниження вартості ЗРС.

Дмитро Хорошун вважає, що «заліт» за $200/т був короткочасним і не повториться в найближчому майбутньому. «У найближчі кілька місяців я бачу дуже широкий діапазон для ціни на ЗРС (62% заліза в Китаї): від $120 до $190/т», — каже аналітик Concorde Capital.

Аналітики глобальних інвестиційних банків сходяться на думці, що середні ціни за рік становитимуть $145. Хоча їхні минулорічні прогнози не перевищували $100.

Дмитро Хорошун пояснює, що зараз на ринку є низка факторів, які різноспрямовано впливають на ціни.

Позитивно впливають високі ціни на брухт (який є альтернативною сировиною для металургії), високий попит на сталь і обсяги її виробництва в КНР, а також пожвавлення економік за межами Китаю в міру вакцинації (США, Європа).

Серед негативних факторів, які вплинуть на скорочення попиту в КНР: боротьба зі спекулянтами на сировинних ринках; боротьба з інфляцією, зокрема через зростання цін на сировину; зниження грошово-кредитного стимулювання економіки і введення податку на житлову нерухомість.

Олександр Мартиненко з ICU зазначає, що обвал цін на сталь і ЗРС і на сталь у Китаї вже почався. «Судячи з усього, китайська влада почали бути серйозно стурбовані наслідками спекулятивного зростання цін для економіки, тому перейшли від загальних закликів і попереджень, які не мали належного ефекту в попередні місяці, до конкретніших дій», — каже Мартиненко. Він нагадує, що китайська влада вже «викликала на килим» представників металургійних компаній і ввела регуляторну заборону банкам продавати приватним клієнтам продукти з прив’язкою до сировинних цін.

Хорошун також звертає увагу на обвал прибутковості виробництва сталі в Китаї. «Цей дуже різкий рух стався швидко, і ринок ЗРС може продовжити рух вниз як реакцію на цей найважливіший фактор», — припускає Дмитро Хорошун. Якщо в лютому китайські металурги отримували 100 юанів збитку на кожній тонні сталі, то в квітні-травні — рекордний прибуток — 1450−1700 юанів на тонні. Наприкінці травня цей показник впав до звичніших для галузі 450 юанів.

Все це в сумі може призвести до скорочення попиту і зниження цін. У Dragon Capital нагадують, що давати прогнози щодо цін — це дуже невдячна справа. «Але оскільки фундаментальні причини зростання цін поки нікуди не пішли, то навряд чи ціни падатимуть набагато сильніше. Ймовірно, коливатися в діапазоні від $150 до $200», — припускає Денис Саква.

А значить українські експортери ЗРС у цьому році отримають дуже хороші фінансові результати, які стануть подразником для влади.