Огляд фінансових ринків від Сергія Фурси: Величезний стрибок Трампа
А поки що інвестори і спекулянти зосередились на звітності. Особливо, на звітності 10 компаній, які тягнуть останні роки весь індекс і де сконцентровані всі здобутки фінансових результатів. Нагадуючи період 100-річної давнини з його монополіями. Тесла, наприклад, встигла вже розчарувати аналітиків. Але коли це заважало надуватися бульбашці компанії Ілона Маска.
В цілому, ринок за останній тиждень трохи підріс, і ранок п’ятниці індекс S&P500 відкриває на позначці 6738, що більш ніж на 100 пунктів вище, ніж тиждень тому. А от в золоті, яке невпинно зростало останні місяці, відбулася корекція.
Поки що зарано говорити, що золота лихоманка закінчилася. Проте одноденне падіння золота стало найбільшим з 2013 року. Демонструючи, таким чином, не зміну настроїв, а перегрів цього ринка в цілому. Однак, ціна золота лишається вищою, ніж 4100 доларів за унцію. А нафта вистрибнула вгору, до 66 доларів за барель бренту, що ще тиждень тому коштував 61−62.
Проте, навряд чи цей стрибок може сильно порадувати Путіна. Як це траплялося, зазвичай. Бо відбувся він на тлі перших американських санкцій від Дональда Трампа. Як і Макрону, та й багатьом іншим, чиє життя не залежить від примхи Путіна, президенту США не сподобалася лекція з історії. Тим більше, він від цих лекцій, схоже, ще в школі знудився. В результаті, розчарувавшись ще сильніше у своєму доброму другу Владіміру, президент США наважився на свої перші санкції. Цей хвилюючий момент першого разу. І нехай це маленький крок для США, проте величезний стрибок для самого Трампа.
Під санкції потрапили два найбільші експортери нафти з Росії — Лукойл і Роснєфть, на яких сумарно припадає 45% нафти, що йде з країни. І якщо вам здавалося, що ці компанії вже перебували під санкціями, то вам не здавалося. Проте раніше їх відрізали від американських фондових ринків, а зараз відрізали від долара. Що набагато болючіше. Із загрозою вторинних санкцій для тих, хто буде мати з ними справу. Тепер дуже цікаво, як будуть купувати російське чорне золото європейські друзі Путіна — Фіцо і Орбан. І велике розчарування прийшло на російські фінансові ринки, які вже бачили у своїх мріях зняття санкцій й інші плюшки, що так щедро був готовий роздавати Трамп.
Прикро, звісно, що санкції на Роснафту прийшли якраз після того, як китайці виплатили компанії черговий аванс за поставку нафти. Вони роблять це раз на 5 років. Заливаючи на рахунки Роснафти понад 10 млрд доларів за раз. Хто знає, наважились би китайці робити цей платіж після кроку Трампа, чи ні. От Індія, схоже, дійсно готова відмовитися від прибутків на тлі загрози вторинних санкцій. Проте китайці встигли вже перерахувати гроші, давши пас всім конспірологам світу і лишивши надію тій частині спектру, хто називає Трампа агентом КДБ.
Сам платіж від китайців зміцнив рубль, створюючи додатковий головний біль для російського Мінфіну, що шукає шляхи закриття бюджетної діри і не дуже поки що знайшов. Окрім внутрішнього боргу, де росіяни через 3,5 роки, схоже, дійшли до винаходу українців, а саме — «військових облігацій». Закликаючи населення купувати державний борг. Населення поки не в захваті і на всяк випадок перестало нести гроші на депозити в банки. Цю тенденцію російський Центральний Банк фіксує останні два місяці. Відчуваючи, що воно обіцяє йому набагато більш завантажений друкарський верстат, ніж хотілось би.
А український Національний Банк продовжує фокусуватись на інфляції, не маючи проблем із надходження грошей з-за кордону і навіть не думаючи про друкарський верстат. І знов залишив облікову ставку на рівні 15,5%, хоч більшість аналітиків очікували крок униз. Проте НБУ залишається консервативним. І не тільки в питанні ставки. Що іноді дратує наших партнерів.
На цьому тижні на внутрішньому ринку продовжила слабшати гривня. Схоже, українців налякала стаття про те, що МВФ на своїх щорічних зустрічах намагався переконати українську делегацію у необхідності девальвації гривні. Проблема у тому, що широкий загал не в курсі, що МВФ про це торочить ще з початку року. І поки НБУ не дуже до них дослухався. І нічого не говорить про те, що має прислухатись і цього разу. Ба більше, комунікація Нацбанку в рамках рішення по ставці може нагадати відповідь «Ми вас почули» на якісь прохання, які точно не будеш виконувати, але не готовий прямо посилати.
На цих переживаннях, а також, можливо, і на сезонному факторі, вуличний курс дістався позначки у 42 гривні за долар. Так високо він не був вже дуже давно. Що вносить певне різноманіття у сонний локальний фінансовий ринок. Хоч і мова йде лишень про рух курсу валюти на якийсь дрібні 2%. Український ринок єврооблігацій весь тиждень розривався між думками про нерозділене кохання Трампа і Путіна, а, значить, і про чергову невдалу дипломатичну спробу зупинити війну, і прогресом у питанні передачі Україні російських активів. В результаті, ціни на серії А українських суверенних євробондів майже не змінились, а от підросли трохи серії Б і варанти.
Репараційний кредит стає все ближчим, а Бельгія моргає все частіше. І вже навіть голова ЄЦБ, хто, зазвичай, каже, що це несе із собою ряд смертельних ризиків, дала добро. Певно, побачивши на горизонті інші, більш смертельні ризики. Проте як з Ахіллесом, що ніяк не наздожене черепаху, фінальне рішення ніяк не вдається укласти, і тепер його перенесли на грудень, нервуючи і інвесторів, і українське міністерство фінансів. Поки категорично відмовляються від репараційного кредиту як схеми використання російських резервів тільки американці. Що дивно, адже саме вони майже три роки нили європейцям про ці гроші. Проте побачимо, чи не зміниться думка американського міністерства фінансів після ще кількох постів Мєдвєдєва і дзвінків Лаврова.