Огляд фінансових ринків від Сергія Фурси: Штучний інтелект проти дефіциту нафти: хто кого

Жадібність домінує. І, звісно, підтримує її бульбашка штучного інтелекту. Майже кожен тиждень виходить новина про черговий прорив, що наближає нас до влади скайнету.

В результаті, індекс S&P500 відкривається у п’ятницю на позначці 7108 пунктів, що на 60 пунктів вище, ніж тиждень тому. І торгівельні дні в червоній зоні, коли ринки згадують, що Трамп поки лише частково здав назад, лиш іноді руйнують святковий настрій. І навіть страх, який дуже зрідка прокрадається в місця скупчення роздрібних інвесторів, більш пов’язаний із впливом Штучного Інтелекту. В тому числі, потенційний ефект на ринок праці, а слідом за ним — на ринок нерухомості. Бо всі ці люди, що теоретично мають втратити роботу, ще мали б платити іпотеку.

На цьому тижні Цукєрбєрг оголосив, що відправить на вулицю 10% персоналу, а Microsoft сказав, що дасть шанс звільнитися 7% людей, щоб це не значило. Проте, на ринку нерухомості і без штучного інтелекту вже давно все не дуже. Як і на ринку праці. Стосовно якого голова ФРС не раз наголошував, що за часи золотої ери Трампа нових робочих місць якось не створюється.

Люди починають пророкувати апокаліпсіс, але якось його не стається.

Але чи має під собою підстави страх, що штучний інтелект залишить людей безробітними вцілому — питання філософське. Його почали ставити ще лудити під час промислової революції, ламаючи обладнання і стверджуючи, що тепер чесним хлопам ніде буде працювати. Але щось пішло не так, і з того часу і хлопи працюють, і навіть їхні дружини. І щоразу, коли стається технологічний прорив, люди починають пророкувати апокаліпсіс, але якось його не стається. І звільнення людей в технологічних компаніях, можливо, пов’язано не з ефективністю штучного інтелекту, а з величезними витратами бізнеса техногігантів в ралі штучного інтелекту на капітальні інвестиції, що змушує їх шукати можливості для економії. І чому б цими можливостями не було скорочення персоналу.

Але поки жадібність виграє у страху в одні ворота. Виганяючи ринки на ті самі історичні максимуми. У цьому історичному максимумі лишаються і відголоски від радості ринків від повідомлення про відкриття Ормузької протоки, пролунавши минулої п’ятниці. Тоді індекси підстрибнули до історичних максимумів, а вартість нафти впала десь на 15%. Щоправда, протока якщо і була відкрита, то дуже недовго. А всі вихідні існувала у вигляді протоки Шрьодінгєра-Трампа, будучи одночасно відкритою і закритою.

Визначеність прийшла з понеділка. Разом із зростанням ціни на нафту. Хоча ф’ючерси на нафту і не повернулись до попередніх рівнів. Зранку у п’ятницю барель бренту коштує 105 доларів. Знову вище 100 доларів. А фізичний дефіцит посилюється, натякаючи, що може ринкам час звернути увагу не тільки на штучний інтелект, але й на реальну економіку, яка страждає і навряд чи відповідає стану «історичного піку».

От і німецька Люфтганза планує з травня включити режим економії пального і готується відміняти купу рейсів. А в Пакистані так взагалі блекаути рівня пікового Києва взимку. Дійшло до того, що задля економії діти вчаться вдома, а ресторани зачиняються о 21:00. Створюючи пакистанцям флешбеки з ковідних часів. Не дивно, що Пакістан так активно намагається посадити США й іранців за стіл перемовин. Хоча поки що йому це не вдається, і Трамп переважно дискутує сам із собою у соціальних мережах, доводячи що він всіх переміг вже багато разів. Викликаючи зловтішні коментарі іранців, які, очевидно, думають, що можуть витримати заблоковану протоку довше, ніж Трамп.

Український сегмент єврооблігацій трішки знизився цього тижня, слідуючи у фарватері ринків, що розвиваються. Які не такі радісні і оптимістичні, як в Америці, ілюструючи прірву нерівності, яка зростає на тлі дефіциту нафти, і різні можливості з вирішення цієї проблеми у заможних країн і бідних. Не допомогли навіть позитивні новини стосовно завершення саги імені 90 млрд євро.

Цього тижня через Україну почала проходити російська нафта. Вочевидь, угорські вибори полагодили нафтопровід. А Угорщина і Словаччина перестали блокувати виділення 90 млрд євро для України. Та ще й на додачу ухвалили додаткові санкції проти Росії.

А от сегмент корпоративних єврооблігацій почуває себе непогано. Особливо на тлі погашення єврооблігацій Метінвєсту, що сталось цього тижня. На тлі цього покупка дісталась навіть ДТЕКа. Компанії не довелось навіть приходити до власника і питати, чи може він дати трохи грошей, що лишились після купівлі найдорожчої квартири у світі. Інформація про цю угоду, яка сталась ще у 2021 році, після рекордно доходного року на ринку металів і як результат рекордних дивідендів для власника, які треба було кудись паркувати, потрапила у пресу саме зараз і збудило дуже багатьох. І заздрити почали навіть лондонські інвестори і спекулянти, яким, в принципі, дуже подобається податковий режим у Монако. Котрі можуть сподіватись, що може там колись пройде якась зустріч бондхолдерів з блек-джеком і Бонєю. Чи вечірка з нагоди погашення облігацій, що мали майже дефолтний рейтинг. Що звично для України, але дуже не прийнято в США. А тут ще й Укренерго вийшло з пропозицією до інвесторів, яка виглядає дуже смачною.

А от українські можновладці точно радіють, що нарешті закрили епопею з 90 млрд євро. Окремий привід для радості українських чиновників — домовленості з МВФ. Або майже домовленості, адже з Фондом вдалось домовитись, що можна буде домовитись і не боротися із схемою ще трошки. Про що радісно доповідають українські урядовці, нагадуючи пацієнта, що повертається додому після лікарні і каже дружині, що хоч лікар і проти алкоголю і цигарок, проте він зміг домовитись із терапевтом, що 50 грам не завадить здоров’ю.

Власне, це багато чого пояснює в різниці економік Польщі і України. Адже це традиційна забава всіх українських можновладців — не виконувати реформи. Бо не смачно, не популярно. І взагалі, в України свій шлях. Цього разу, теоретично, вдалось відтермінувати введення ПДВ для ФОП, що мало б закрити легальний внутрішній офшор, що забезпечує існування контрабанди і скруток. Проте тепер можна святкувати, що лікар дозволив не лікуватись оскільки пацієнт дуже просив. Так чи інакше, програма МВФ, судячи з усього, лишається в силі, і навіть імпотентний парламент поки не стає на заваді отриманню фінансування. Лишилось, щоправда, знайти альтернативний спосіб детінізації. І, як на зло, кожен з них дуже неприємний, бо ж змушує людей платити податки, а люди це дуже не люблять. А чим депутати, чи їхні дружини, не люди?

Наявність домовленостей з МВФ і ЄС підтверджує, що макрофінансова стабільність нікуди не дівається, як і рекордні резерви у Нацбанка. В першу чергу, прогнозовані на кінець цього року. Що дозволяє НБУ тримати курс гривні. Правда, тепер менш міцно. Намагаючись навчити українців, що курс може рухатись в обидва боки. Правда, поки виходить так, що коли гривня укріплюється, це все рівно ніхто не помічає. І по заголовках здається, що гривня постійно падає, падає і падає.

Але цього тижня національна валюта все-таки укріпилась. І закінчує тиждень на рівні трохи нижче 44,0. А ще дуже весело в сегменті українських акцій за кордоном. Бо там, принаймні, лишились українські акції, якими хтось торгує. Поки що лишились.

Цього тижня дзвони дзвонили по Феррекспо. Компанія, яка поступово витрачає наявні гроші і має негативний кешфлоу, не отримуючи відшкодування ПДВ через санкції на свого власника (Жеваго), заявила, що планує залучити 100 млн доларів у капітал. Викликавши шалений розпродаж. Що це додаткове розміщення акцій може означати — ніхто на ринку не розуміє. Можливо, Жеваго хоче так завести ще трошки грошей, щоб компанія могла існувати ще 18 місяців. Можливо, ідея в тому, щоб зменшити долю Жеваго в акціонерах, що має дозволили відвести санкції від самої компанії. А може там чекають на якогось нового акціонера, з яким санкції знімуться самі собою, як і більшість інших проблем. В Україні завжди є багато варіантів.