Що чекає на гривню, ціни в магазинах та економіку без наступного траншу МВФ?
Відносини України з Міжнародним валютним фондом останнім часом нагадують танго: один крок уперед, і два кроки назад. Найбільший фінансовий донор то хвалить Київ за оновлення складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКЕКП), то сварить за обмеження повноважень Міністерства фінансів. В уряді та Національному банку вже обговорюють сценарії: що робити, якщо запланованого траншу МВФ не буде, і співпраця загальмує. Експерти спрогнозували, чого, в такому разі, чекати від гривні.
До кінця 2018 року НБУ та Мінфін розраховують добрати ще 1,9 мільярда доларів із передбачених поточною програмою 17,5 мільярдів. Це гроші, які мають підтримати економіку, стримати курс долара та дозволити зберегти золотовалютні резерви. Проте у МВФ залишились дві вимоги.
Що вимагає МВФ?
Верховна Рада повинна ухвалити закон про Антикорупційний суд, де міжнародні спостерігачі матимуть право вето при відборі суддів. А уряд має вирішити тарифне питання.
Щодо Антикорупційного суду – це болюче питання для Банкової, президент неодноразово критикував претензії Венеційської комісії до законопроекту. На попередньому пленарному тижні Рада почала розглядати документ у другому читанні, проте голови фракцій коментували в кулуарах, що досі незрозуміло, чи погодиться найбільша фракція БПП на умови Венеційської комісії, а отже – умови МВФ. 5 червня розгляд у другому читанні має продовжитись.
Що стосується тарифів – тут уже складніше уряду, адже напередодні виборів влада не хоче ухвалювати непопулярне рішення і піднімати тарифи до рівня європейських. Проте паритетна ціна – одна з двох ключових вимог МВФ.
На засіданні уряду вирішили відкласти це питання ще на два місяці. Проте коридор для маневрів уже є – 1 червня завершується термін спеціальних зобов'язань «Нафтогазу» продавати газ населенню за 6,9 гривні за кубометр.
Інші невиконані обіцянки
Антикорупційний суд та оновлені тарифи – лише ті вимоги, які найчастіше лунають. МВФ ще має запитання до Києва щодо земельної реформи та продажу лісу-кругляку.
Фонд також розкритикував поки непублічне рішення уряду обмежити повноваження Мінфіну щодо ухвалення фінансових паперів уряду. Про це, як пише «Liga.net» із посиланням на джерело в уряді, йдеться в листі глави місії МВФ Рона ван Рудена на адресу Кабінету міністрів.
А от обіцяні пенсійну реформу та закон про приватизацію Київ уже ухвалив. МВФ, Світовий банк та ЄБРР також відзначили оновлення НКРЕКП як правильний крок.
Якщо не зараз, то у 2020 році
Навесні 2019 року поточна програма співпраці закінчується. І якщо Україна не виконає те, що наобіцяла – транші «згорять», і доведеться чекати наступних домовленостей.
Проте нової програми не буде принаймні до 2020 року – поки в Україні не пройдуть президентські та парламентські вибори, заявив голова НБУ Яків Смолій.
«У період виборів МВФ нових програм не розглядає. Тому, наступного року нам не варто чекати нової програми. Я думаю, що це може бути 2020 рік, якщо буде така потреба», – сказав голова НБУ.
Що, якщо не буде траншу?
Отже, є ймовірність, що Україна не встигне виконати обіцяне вчасно – і наступного траншу не буде. Принаймні, такий сценарій всерйоз обговорювали на засіданні комітету монетарної політики НБУ.
Це загрожує тим, що Україні не вистачить грошей розрахуватись за зовнішніми зобов’язаннями, пояснює головний економіст Dragon Capital Олена Білан.
Україна у 2018 році має виплатити 2 мільярди доларів боргів, а на рахунках уряду наразі – 1,4 мільярда доларів. Загалом за найближчі два роки Київ повинен розрахувати на 10 мільярдів доларів.
«Платежі за зовнішніми зобов’язаннями розпорошені протягом всього наступного року за різними кредиторами: ми маємо платити і приватним кредиторам, і офіційним. Майже кожен місяць є платежі МВФ, є кожні півроку виплати за євроінтеграціями, наступного року в травні маємо погасити велику суму Сполученим Штатам Америки», – розповідає експерт.
Відсутність наступного траншу – це серйозний удар по українській економіці: будуть знижуватись резерви НБУ, адже виплати залишаться, а поповнення не буде, пояснює вона. Попит на валюту ростиме, а з ним і інфляція – це шлях до валютної кризи, говорить Білан.
«Другий наслідок – уряду треба буде скорочувати видатки. Тобто треба буде купити валюту, а для цього треба буде десь взяти гривню. Гривню уряд може взяти або піднявши податки, або скоротивши видатки. Тобто можуть постраждати багато бюджетних статей і програм. Інвестиції державні скоротяться: наприклад, видатки на ремонт доріг можуть бути скорочені. Усе це негативно вплине на економіку», – продовжує експерт.
Щоб завадити цьому, НБУ може вдатися до жорсткості монетарної політики і запровадити деякі валютні обмеження, в разі посилення інфляційного тиску. Про це заявив голова регулятора Яків Смолій під час спільної конференції центробанків України та Польщі.
«Якщо буде зростати інфляційний тиск, безумовно, НБУ буде посилювати монетарні інструменти для стримування інфляції, будемо вводити певні обмеження для запобігання можливого виведення капіталу», – каже Смолій.
Можуть обмежити купівлю валюти – експерт
У чому ж на практиці можуть полягати валютні обмеження, про які говорить НБУ? Для українців вони не будуть новиною, пояснює Білан. Подібні регуляторні механізми вже застосовувались у 2014-2015 роках.
«Була заборона на виплату дивідендів введена. Тобто компанії, які мають зовнішніх власників, не зможуть виплачувати кошти. Буде важко купити валюту – обмеження на купівлю можуть запровадити. Це робитиметься для того, щоби знизити попит на валюту, обмежити чи напряму купівлю, чи через заборону виведення капіталу. Для пересічного українця це означає, що може бути важко, наприклад, банку конвертувати гривню в долар. Якщо через кризові явища почнеться знову відтік депозитів – можуть накласти обмеження на їхнє зняття», – розповідає експерт.
Що буде з гривнею?
А от спрогнозувати, до якої позначки може підскочити долар, якщо Україна не матиме наступного траншу – дуже складно, адже на це впливає ціла низка факторів, каже експерт.
«Дуже великий ризик буде різкої девальвації. Не такої, як ми маємо протягом року 10%, а саме різкої – 20-30-40%. Дуже багато залежить від того, як швидко зреагує Національний банк, яка буде ситуація за кордоном, як ситуацію переживатиме населення щодо валютного курсу, чи багато скуповуватимуть валюти», – каже Білан.
Чи здорожчають продукти?
Транш загрожує не лише макроекономічній стабільності держави, а й цілком конкретним речам – скажімо, цінам у супермаркеті. Справа в тому, що постачальники орієнтуються не стільки на поточний курс, скільки на те, чи є ризики, що він несподівано сколихнеться. Тобто кожна різка нестабільність курсу валют змушує їх закладати ціну на продукти «із запасом», пояснює генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.
«Якщо зараз знову гривня почне коливатись, то ми одразу побачимо, що продукти одразу підуть догори. І навіть ті продукти, які вже декілька місяців показують зниження ціни – вони покажуть плюс. Тому що почнуть закладати курс уже не 26 гривень, а 28, хтось 30, через те, що неможливо буде спрогнозувати курс. Тому що вони отримують свої гроші – хто за місяць, хтось за три місяці. Тому вони змушені сьогодні прогнозувати, який курс буде на вересень», – пояснює експерт.
Дорошенко наводить приклад, коли у грудні 2017 року долар підскочив до 29 гривень за долар, а постачальники відразу на це відреагували – заклали ймовірний курс у 30-32 гривні. Й у січні-лютому українці й відчули здорожчання товарів на полицях магазинів, каже він.
І хоч курс швидко «відкотився» назад, проте ціни ще тримались на високому рівні, продовжує Дорошенко.
«Лише у березні деякі продукти почали дешевшати. У квітні ця тенденція продовжилась, і у травні вже остаточно зрозуміли, що не буде гривня сильно коливатись. Тому саме грудневий курс у 29 гривень призвів до того, що ці чотири місяці 2018 року ми бачили досить високі ціни. Тому, якщо зараз знову почне коливатися курс, буде не 26,1, а 27, скажімо – треба розуміти, що ми відкотимось до попередніх відміток лише тільки у жовтні», – резюмує експерт.
Тим часом, у НБУ визнають: найближчий час буде вирішальним для рішень, які важливі для співпраці з МВФ.