Як відсутність траншу МВФ вплине на економічну ситуацію в Україні. Експертне опитування

22.02.2021
| Еспресо
Олена Білан: Ми очікуємо, що транш буде десь в липні-серпні. Але можлива і більш довга затримка. Можливо, влітку ми отримаємо тільки  домовленість на робочому рівні, на рівні експертів Фонду і України.

"Потрібен більший прогрес. Дискусії будуть продовжуватися", - заявив постійний представник МВФ в Україні Йоста Люнгман 13 лютого

Це означає відмову Міжнародного валютного фонду (МВФ) надавати Україні транш. І це не тільки про гроші. Журналістки Еспресо Ольга Чайка і Софія Когут запитали у експертів, що для України означає рішення МВФ, які вимоги Україна не виконала, чи можливо прожити 2021 рік без грошей від МВФ і які ризики несе в собі млява співпраця із Фондом.

Дмитро Боярчук, виконавчий директор аналітичного центру CASE-Україна:

Україна зробила дуже багато помилок, починаючи з липня. Після підписання останнього меморандуму основною задачею України було нічого не змінювати, зберегти усі досягнення попередніх років. Це була основна умова: “Нічого не чіпайте. Зробіть кілька невеликих кроків — і ви будете молодці, ми будемо далі надавати кредити”.

Але фактично відразу після підписання меморандуму було втручання в роботу Національного банку. Був змінений керівник Нацбанку, були значні зміни на рівні правління — з попередньої команди звільнили багато людей. 

Далі виникло питання щодо роботи антикорупційних структур. Це і рішення Конституційного суду щодо законності призначенняголови Національного антикорупційного бюро (НАБУ), і сумнівна комісія по відборуантикорупційного прокурора, і знесення електронних декларацій, — все на купу.

І саме в цей момент фактично почалися питання щодо бюджету.

Вишенькою на торті стало повернення регулювання цін на газна початку цього року.

Тобто тут цілий пласт питань до України, які не дали можливості досягнути якоїсь згоди.

Але це не дуже тисне на український уряд. Протягом всього минулого року ми нормально розміщувалисяна зовнішніх ринках. Відновлення позитивних настроїв у світі спричинило зростання попиту на ризикові активи, до яких належить Україна. Відповідно, інвестори досить активно скуповують українські цінні папери, і ціни на ці інструменти ростуть. Тож на даний момент немає жодних проблем із залученням боргового капіталу.

Зараз з одного боку треба багато виправляти, а з іншого — є можливість обходитись і без МВФ. Позиція України — ми ніби залишаємось в програмі, ніхто не робить гучних заяв. Конструктивний діалог продовжується і ми розходимось до наступних зустрічей.

Як далі буде розвиватись ситуація? Протягом наступних півроку важко очікувати, що будуть якісь серйозні зміни. Але в МВФ прямо сказали, що якщо Україна щось зробить — то у квітні-травні буде наступна місія. В принципі, ті законопроекти, зокрема, по судовій реформі, які подав президент, дають певну надію. І якщо вони будуть прийняті, це буде досить оптимістичним сигналом, я думаю, всі оцінять.

Чи буде це остаточною підставою для прийняття рішення про наступні транші? Важко сказати, тому що для МВФ, наприклад, питання регулювання цін на газ є принциповим.

Кожен уряд, який запроваджував в Україні обмеження ціни на газ, робив це тимчасово. Потім світові ціни йшли вгору, залишались там надовго — і політична ситуація була така, що ніхто не хотів брати на себе ризики і повертати ціни на енергоносії до ринкового рівня. Адже це автоматичний удар по рейтингам.

Зараз, я так розумію, є сподівання, що до осені, до наступного опалювального сезону, ситуація з цінами на газ на міжнародних ринках якимось чином виправиться. Хоча невідомо, яким чином вона виправиться: ціни зросли і навряд чи вони сильно впадуть. 

Я думаю, що МВФ буде дуже прискіпливо дивитись на цю ситуацію: чи буде український уряд повертати ринкові механізми на ринок газу, чи буде якось тримати верхню межу і створювати якусь ситуацію із штучним субсидіюванням, як це було раніше, до 2013-2014 року. 

Судова реформа— це дуже важливий етап. Чи буде МВФ фінансово винагороджувати прогрес у цьому — буде багато від чого залежати. Це аргумент, серйозний, але я не впевнений, чи він достатній.

Зараз же фінансова ситуація не така відчайдушна, як, наприклад, наприкінці минулого року. Прискорення інфляції дає можливість виконувати бюджет. Можливий доступ до ринків.

Поточну ситуацію можна охарактеризувати, як “теплу ванну”. Аналогічна ситуація була з 2011-го до 2013 року. Після позики МВФ у 2010-му році нічого не відбувалося — ніхто не робив негативних заяв, зберігалася надія, що скоро, можливо, буде відновлення — і так було протягом трьох років.

Паралельно відбувалося масштабне кількісне пом’якшення у світі. Україна агресивно і досить успішно залучала капітал. Історія закінчилася у травні 2013 року, коли голова Федерального резерву Бен Бернанке оголосив про потенційне згортання програми МВФ у майбутньому.  Україна миттєво втратила доступ до ринків. Нам тоді були потрібні десятки мільярдів доларів для того, щоб покрити дефіцит у розмірі $16 млрд. Ми наближалися до президентської кампанії 2014-го року. І фактично тоді це змусило тодішнє керівництво, Віктора Януковича, шукати якісь альтернативи фінансування. Позичати ніхто не хотів. Єдина можливість позики була з боку Москви, але там були політичні вимоги.

Зараз ми на початковому етапі цього дійства. Сподіваюсь, що ці уроки “теплої ванни” і кількісного пом’якшення були вивчені. Доводити до стану, коли закінчуються гроші і ситуацію не можна виправити, дуже ризиково. Це може мати досить серйозні наслідки.

Сергій Фурса, фахівець відділу продажів боргових цінних паперів інвесткомпанії  Dragon Capital:

Було очікувано, що ми не отримаємо грошей зараз — бо ми, власне, нічого не виконали з того, що ми мали б. Україна не зробила домашнє завдання — і поки що не демонструє бажання його робити. Саме тому об’єктивно не варто було очікувати на гроші.

Дійсно, ймовірність staff level agreement (домовленість на робочому рівні, — ред.) була 50/50, напевно. Але знову ж таки, МВФ і так був занадто добрий, коли надіслав місію, що дуже допомогло Україні наприкінці 2020 року зібрати гроші з ринку. Тому зараз, напевно, вони вирішили, що ще раз йти на поступки вже недоречно.

Ключові проблеми зараз дві — це боротьба з корупцією і судова реформа.

Українська влада поступово, але постійно руйнує антикорупційну інфраструктуру. А вона була вибудована в рамках співпраці з МВФ і з іншими західними партнерами, тому це неприпустимо.

І друге — це справжня судова реформа. Бо насправді і МВФ, і всі наші західні партнери, український бізнес, — всі говорять в один голос, що судова система, відсутність верховенства права в країні — це найбільша проблема для інвестицій.

Критично важливе саме очищення судової системи. Це також було зобов’язанням України — і ми тут не просунулись.

Україна залишається в рамках співпраці. Але Йоста (Йоста Люнгман, очільник представництва Міжнародного валютного фонду в Україні, — ред.) видав свій коментару суботу зранку, де чітко зазначено, чим незадоволений МВФ.

На найближчі кілька місяців в України є запас міцності. Тому якихось нагальних негараздів відразу не станеться. І поки що західний світ, світ інвестиційний, світ із грошима, сприймає ситуацію так: Україна в перемовинах з МВФ, є тимчасові труднощі, але здоровий глузд змусить українську владу виконати свої зобов’язання.

Якщо ближче до літа будуть проблеми зі здоровим глуздом, то тут вже може закритися доступ України до зовнішніх ринків. Зараз це означає, що наступні позики України будуть дорожчими.

Євген Дубогриз, фінансовий аналітик, асоційований експерт аналітичного центру CASE Україна:

Україна не виконала багато зобов’язань перед МВФ.

Ми не прийняли зміни до закону “Про банки та банківську діяльність”, де розширюються повноваження НБУ та банківського нагляду. Ми не виконали деякі речі з судової реформи. Ми досі не виконали аудит коштів, виділених нам партнерами на боротьбу з ковідом. Дедлайн для цього — березень, який настане за 10 днів.

Але мені здається, що найбільше на наші ускладнення у перемовинах з МВФ вплинуло навіть не те, що ми не виконали, а інші речі. “Антиконституційна реформа”, яка відбулася наприкінці жовтня. Зміна політики уряду щодо цін на газ, яка відбулася вже у січні.

Це домовленості, які були досягнуті раніше, ще за попередніх меморандумів з МВФ. І зараз, коли відбувається відкат реформ по всіх фронтах, наші партнери цілком передбачувано запитали: “Що ж ви робите?”

Знаєте, я, мабуть, скажу річ, яку інші економісти не схвалять. Ми виживемо без МВФ. Не те щоб спокійно, але ми виживемо. Не буде дефолту, долара по 100 і зубожіння.

Ціна питання — не виживання країни, а покращення умов життя, фінансової ситуації, підвищення зарплат та інші речі, які впливають на наш добробут.

Йдеться скоріше про згаяні можливості. Бо якщо ми виконаємо вимоги МВФ, — то отримаємо транш і гарантію, що нам і далі виділятимуть кошти. Це спричинить багато позитивних наслідків. Це і здешевлення фінансування України з боку інших партнерів; і здешевлення наших єврооблігацій, які ми будемо випускати. І вплив інвестицій на країну — не точковий, як зараз з ОАЕ, а постійний.

Ми зможемо фінансувати наші видатки набагато дешевше, матимемо більше робочих місць, потужніший приплив грошей в країну.

Я особисто вважаю, що ми маємо виконати ті умови, які взяли на себе раніше з МВФ. Просто щоб показати світу, що Україна — це держава, яка виконує свої зобов’язання.

Але є й інші шляхи. Якщо ми не отримаємо кошти від МВФ, ми їх отримаємо від інших партнерів — від Євросоюзу, від інших міжнародних фінансових організацій. Врешті-решт ми можемо вийти на ринок, розмістити євробонди. Але це питання ціни.

Якщо ми не отримаємо коштів від МВФ — ми замінимо дешевий борг дорогим боргом.

Умовно кажучи, у вас є кредит під 1%, ви берете кредит під 12%, і віддаєте цей кредит під 1%. У чому вигода?

Мені здається, що шанс виконати вимоги МВФ у нас, звичайно, є.

Але враховуючи офіційні заяви про хід перемовин, складається враження, що  зараз в керівництві країни превалює думка, що нам потрібні не ті реформи, які ми менше року тому узгодили з МВФ.

Я насамперед маю на увазі дві речі — по-перше, це зміна політики держави по цінам на газ. Раніше протягом п’яти років політикою зверху підтримувалася думка, що ціни на газ мають бути ринковими, а для малозабезпечених верств населення мають бути субсидії. Але зараз політика держави щодо цього розвернулася, і ціни на газ повернулися до адміністративно регульованих. Чому це робиться, якщо чесно — для мене теж загадка.

Друга річ — це зміни до закону “Про банки та банківську діяльність”. На думку окремих наших депутатів та чиновників, вони значно посилюють повноваження Нацбанку. Але це не посилення повноважень, це приведення їх у відповідність до європейських норм.

Законопроєкт було внесено ще на початку листопада. Минуло вже більше трьох місяців — проєкт не ставиться на голосування.

Але це дуже правильний закон. Я, як банківський експерт, ставлю йому п’ятірку з плюсом і буду дуже радий, якщо його ухвалять. Бо це унеможливить багато зловживань з боку банків. І дасть можливість ефективно регулювати банки без багатьох застарілих юридичних формальностей.

Ось ці речі з точки зору економічної політики треба приймати: повернення ринкових цін на газ та прийняття змін до закону про банки. З моєї точки зору, це не роблять через короткострокові політичні інтереси. Через те, що рейтинги політиків великою мірою визначаються цінами на газ.

Тарас Козак, президент інвестиційної групи “Універ”:

Місія МВФ поїхала з України і сказала: “Грошей не буде, але ви тримайтеся”. Це якщо коротко підводити підсумки нашої взаємодії протягом останніх півроку.

За ці півроку Україна зробила декілька кроків назад у боротьбі з корупцією та за верховенство права. Зокрема, рішення Конституційного, Окружного адміністративного суду Києва, Печерського суду відкидають Україну на кілька кроків по боротьбі з корупцією. І, безумовно, МВФ не може залишити це поза увагою — хоча б тому, що за рішення по приведенню до порядку судової системи ми вже отримували певні транші раніше.

Окрім корупції і судової системи, є ще кілька зауважень. Вони стосуються банківської реформи, незалежності Нацбанку, чистоти активів на балансах українських банків.

Ще це стосується некоректного з точки зору МВФ встановлення фіксованої ціни на газ нижче ринкової. Також з’являються нові різночитання наших зобов’язань щодо розміру дефіциту бюджету у 2021 році. А вже час робити бюджетні орієнтування на 2022 рік. Там теж будуть свої причини посперечатися.

Тож є ціла низка технічних причин. Однак окрім технічних причин, які можна досить швидко виправити, є серйозні причини — на мій погляд, це недостатність боротьби з корупцією та відсутність судової реформи і реформи правоохоронної системи.

У грудні 2020 року ми набрали стільки грошей, що нам вистачить пройти всі пікові виплати до середини 2021-го року. Наступна проблема може початися аж у вересні, коли настане черговий пік виплат за зовнішніми боргами.

Перше півріччя ми пройдемо відносно спокійно. Не буде ані високої інфляції, ані падіння курсу гривні, ані якихось там ще негараздів з державним бюджетом. На сьогодні запас уряду складає близько $2 млрд, які він може витрачати протягом всього півроку на свої потреби.

Іноземці знову купують українські гривневі папери. Загальний обсяг інвестицій іноземців в ОВДП складає понад 100 млрд грн — і він зростає. 

Але до середини року українська влада повинна зробити кроки, яких від нас вимагає МВФ, і які ми зобов’язалися виконати для того, щоб отримати черговий транш не пізніше, ніж влітку 2021 року.

Я вважаю, що раніше ніж у травні не буде робочої місії. Тобто staff level agreement ми можемо досягнути не раніше, ніж у травні. Це значить, що найоптимістичніший погляд на наступний транш — це орієнтовно липень 2021 року. 

Поточна програма stand by була підписана весною 2020 року як термінова у зв’язку із пандемією коронавірусу. Вона розрахована на 2 роки — до середини 2022-го.

Ми мали отримати приблизно $5 млрд. З них ми вже отримали трошки більше, ніж $2 млрд. І ще очікуємо чотири транші по 700 млн. Два з них ми повинні були отримати ще в 2020 році — і не отримали жодного. Зараз є сподівання, що ми отримаємо два транші у 2021 році. Хоча я вважаю, що якщо ми отримаємо один транш — це вже буде непогано.

У 2022 році програма закінчиться. На жаль, Україна традиційно не вибирає всі можливості, які пропонує МВФ.

Я вважаю, що немає погіршення відношень з МВФ. Співпраця була млявою з середини 2020 року. Ми щось обіцяємо, щось робимо, щось не робимо. МВФ приїжджає, каже: “Ну, тут молодці, а ось тут погано, а тут дуже погано. Давайте, це зробіть”. Ми обіцяємо зробити, потім вони знову приїжджають. Виявляється, що з того, що обіцяли — щось зробили, щось — не зробили.

Замість дешевих коштів МВФ ми змушені залучати дорогі кошти комерційних позичальників. Якщо до осені ми все ж таки не зможемо зробити рішучі кроки і не домовимося з МВФ, — можливо, МВФ плюне на Україну, скаже: “Мастіть собі голову, робіть що хочете, нам набридло”. Тоді можуть бути проблеми.

А не сплатити гроші ми не можемо. Всі ці розмови про те, що нам треба провести дефолт, не віддавати кошти — це розмови для бідних. Тому що країна, яка не розраховується за своїми боргами,

Олена Білан, головний економіст Dragon Capital:

Місія МВФ завершила роботу в Україні, не погодивши транш, тому що не домовились про основні реформи, про те, що Україна буде робити найближчим часом. У першу чергу це стосується антикорупційної інфраструктури і судової системи.

Не судової системи в широкому сенсі, а конкретного питання — перезавантаження Вищої рада правосуддя, органу, який впливає на призначення і звільнення суддів, і тому є фундаментальним для судової системи.

Така реакція МВФ не означає призупинення співпраці, перемовини продовжуються. Однак це означає затримку з виділенням коштів. У прем’єр-міністра були очікування, що це може бути березень, — але вже точно не буде.

Ми очікуємо, що транш буде десь в липні-серпні. Але можлива і більш довга затримка. Можливо, влітку ми отримаємо тільки  домовленість на робочому рівні, на рівні експертів Фонду і України.

На Україну ця ситуація зараз ніяк не вплине, адже зараз дуже сприятлива ситуація на зовнішніх ринках — і товарних, і фінансових. Тим більше, Україна має досить непоганий запас міцності. Це стосується і золотовалютних резервів Національного банку, і коштів на рахунках уряду — там близько $3 млрд в гривні і в валюті.

Цього достатньо принаймні до кінця травня, тобто на наступні декілька місяців. Але може навіть і довше, оскільки зараз уряд запозичує на внутрішньому ринку непогані обсяги коштів. Це також частково через те, що, незважаючи на проблеми з МВФ, у нас є попит на внутрішні облігації від іноземних інвесторів.

Україна зараз знаходиться у програмі stand by. Потенційно до кінця дії програми ми могли б отримати $3 млрд, якби все йшло за планом. Але за планом воно зараз не йде.

Я думаю, що ми можемо розраховувати десь на суму від $0,7 млрд до максимум $1,5 млрд за цією програмою. Тобто можна розраховувати на один або максимум два транші — і після того програма закінчиться. Тоді ми матимемо вести перемовини вже, мабуть, про нову програму. Це вже перспектива наступного року.

Тим часом для інших міжнародних організацій важливо, щоб Україна отримала цей staff level agreement. Поки не буде чіткого сигналу від МВФ, що ми рухаємося в правильному напрямку, вони свої гроші не дадуть. Наразі можна отримати від інших міжнародних кредиторів $1,5 млрд.

Є ще можливість виходу на зовнішні ринки. Тобто якщо нам дуже-дуже будуть потрібні кошти, то це буде можливо.

Насправді така затримка у співпраці з МВФ в довгостроковій перспективі для України — це не дуже добре. Тому що якщо МВФ не дає гроші — це означає, що реформи буксують, а в деяких випадках навіть є відкат.

І в першу чергу ці реформи потрібні не МВФ, це українцям. Хоча ми одразу не відчуваємо ефекту від них —  у наших кишенях не стає більше грошей наступного дня. Але як показав досвід минулих п’яти років, до цієї пандемії, реформи зміцнюють нашу економіку. Завдяки реформам, які провели з 2015-го року, ми цю кризу через пандемію пройшли дуже-дуже добре з економічної точки зору.