Коли все пішло не так. Що буде з доларом в Україні?

Серед товарів першої необхідності першим у нас закінчився долар 

Українці знають. Коли щось пішло не так, треба купувати гречку, туалетний папір і долари. І в цьому сенсі мало чим відрізняються від жителів інших країн. А ще, нехай в світі не так люблять гречку, як в Україні, але туалетний папір зник всюди. А попит на долари виник у всіх країнах світу, що розвиваються, країнах третього світу, до яких, на жаль, належить і Україна. Тож з моменту початку світової фінансової кризи під тиск потрапили валюти всіх ринків, що розвиваються. У тому числі і України.

Що зараз рухає курсом? Очікування. І побоювання. Які можуть перейти в паніку. Саме тому Нацбанк робить те, за що його лихословлять. Згладжує падіння курсу, кожен день виходячи на ринок і пропонуючи валюту. Те, що називають «спалює резерви». Але треба розуміти, що резерви для того і потрібні, щоб використовувати їх в такі моменти. Вони не потрібні просто так. Щоб лежали і ми ними пишалися. Резерви — це запас на чорний день. І цей чорний день настав.

Ключовим є те, що якраз очікування рухають цей курс. Економіка ще не дала приводів. Так, всі розуміють, що буде погано, але поки це не відбилося на реальних фінансових потоках. Доходи від експорту все ще стабільні. Ціни на товари українського експорту ще не відлетіли вниз слідом за котируваннями на біржах і нафтою. І оцінити, як сильно вони зміняться, поки просто неможливо. Але є очікування. І ці очікування змушують людей купувати долари.

І саме природа такого попиту не дозволяє Нацбанку лишитися осторонь, дати гривні впасти на новий рівноважний рівень і там вже стримувати курс. Просто тому, що нового рівноважного рівня ще не існує. І якщо гривні дати рухатися швидше, то це просто підвищить градус паніки. Що змусить гривню рухатися ще швидше. І ми можемо побачити сніжну груду, яку неможливо зупинити. Або яка зупиниться дуже далеко. Убивши при цьому шматок економіки, мов лавина знищує селище, яке опинилося на її шляху.

Окрема тема — хто купує. Політологи в телевізорі запевняють, що це іноземці полишають країну. Ті самі, що купили наші ОВДП торік. Але це не правда. Частка придбань іноземців у поточному попиті на долари мізерна.

В основному купує населення і український бізнес, який знає, що «сало краще переховати». Свідченням цього став, наприклад, дефіцит готівкового долара. Який показує, звідки виникає попит.

Іноземці, продаючи ОВДП, не мали би потреби в готівці. А ось українські хлопці дуже її люблять. Тож маємо піковий попит на готівковий долара і денний дефіцит, який вдалося погасити тільки новим літаком готівки. Для порівняння, за останні дні українське населення купило доларів на $300 млн, а іноземці — на $ 8 млн. Що добре видно і за статистикою ОВДП, які перебувають у власності тих самих іноземців. Вони не змінюються. Чому? Тому що, аби продати, потрібен хтось, хто готовий купити. А таких просто немає. Самі ж папери іноземці в основному купували 2 роки, 3−5 і навіть 7 років. Зрештою велика частина з них застрягла до погашення. І до зовсім нового курсу гривні.

Допомагає і те, що в останні роки населення вже частково звикло до рухів курсу в різні боки. Що дозволяє знизити градус паніки на вході. Але не змінює ввідні. Особливо не змінює вкрай негативні очікування бізнесу. Який в основному і продовжить підштовхувати національну валюту донизу. Українці за п’ять робочих днів купили $2,1 млрд, з яких $ 1,7 млрд купив бізнес, переважно для оплати зовнішньоекономічних контрактів.

І це не зростання зовнішньоекономічної активності, як ви всі розумієте. Це очікування українського бізнесу. У 2019 році Нацбанк рекордно збільшив свої резерви. І курс рухали не нерезиденти, а внутрішні гравці. Які повірили в світле майбутнє. Тому що НБУ викупив $7,9 млрд, курс все одно збільшився, а іноземців в ОВДП було всього $4 млрд. Курс рухав український бізнес. Своїми очікуваннями. І зараз очікування розгорнулися. І, звичайно, можна звинуватити у всьому Нацбанк. Але це не надто допоможе вирішити реальну проблему.

Що потрібно робити? Відповідь одна — програма МВФ. Тільки наявність програми може змінити очікування. А потім і підтримати економіку. Коли країна в режимі вже реального часу отримає удар від падіння експорту і неможливості фінансувати свої борги. Кожен день, поки буде невизначеність, вартуватиме нам руху курсу (покице було десь 50 копійок на день) і сотень мільйонів доларів резервів. Кожен день роздумів на тему, чи може президент собі дозволити прийняти закон, спрямований проти олігарха Коломойського, який є ключовою вимогою МВФ, коштує для нас усіх задорого.

І якщо є зараз причина для скликання позачергової сесії парламенту — то це саме прийняття антиколомойського закону і публічне запевнення, що Україна виконає інші вимоги Фонду. Від президента. Тоді це запустить механізм, тоді МВФ оголосить, що згодом виділить транш. І тоді чимало гарячих голів заспокояться.

А поки президент міркує, поки депутати побоюються, що про них скажуть на 1+1, курс повзтиме вгору. Вірніше, гривня падатиме вниз. І цей попит не вичерпається, як вичерпався попит на туалетний папір. Але президент має зробити все, щоб готівкова гривня сама не стала тим самим туалетним папером. І для цього зараз нема економічних причин. Як і для дефолту. Є тільки психологічні. І політичні. І байдуже, «хто вбив Еріку», важливо — хто може вбити економіку України своєю нерішучістю і слабкістю.