Медведчук і Коломойський можуть додати економіці великих проблем. Інтерв'ю з Фіалою

Глава інвесткомпанії Dragon Capital Томаш Фіала: про пандемію COVID-19 для бізнесу, Коломойського, ПриватБанк і курс гривні

Брати інтерв'ю у глав великих бізнесів часто не дуже цікаве заняття: вони обмежені інформполітиками, скуті відповідальністю за бізнес і тому дуже акуратні у висловлюваннях. Генерального директора найбільшої української інвесткомпанії Dragon Capital Томаша Фіалу можна вважати винятком із цього правила. Він публічно заявляв про продаж місць у партії Петра Порошенка, корупцію в СБУ, помилки в кадровій політиці Нацбанку, звинувачував Ігоря Коломойського в доведенні ПриватБанку до банкрутства і багатьох інших речах.

Ще на початку 2020-го Фіала позитивно оцінював політику президента Зеленського і уряду (тоді ще – Олексія Гончарука). До кінця року інвестбанкір в основному критикує зміни, які відбуваються в Україні останнім часом. Список "питань" досить широкий: ризики незалежності НБУ, посилення ролі олігархів, реакція влади на коронакризу, слабкий ентузіазм держави в справі ПриватБанку.

LIGA.net поговорила з Фіалою про підсумки 2020 року, як на Україну часів Володимира Зеленського дивляться великі інвестори, що сталося з економікою і бізнесом, який результат Dragon Capital і чого чекати в 2021-му.

"В Україні допомога держави бізнесу закінчується втратою половини грошей"

– Давайте побудуємо інтерв'ю так – спочатку поговоримо про підсумки року, що закінчується. Як би ви описали 2020-й для української економіки?

– Дивлячись із чим його порівнювати. Звичайно, все набагато гірше наших прогнозів січня-лютого, але при цьому істотно краще, ніж ми очікували в березні-квітні. Я говорю не тільки про пандемію. На початку року ми очікували набагато більшої роботи влади в напрямку інвестиційної привабливості країни. Володимир Зеленський нас приємно здивував відразу після обрання. Але десь із березня ситуація погіршилася – і щодо призначень, оскільки пішло багато реформаторів, і щодо зростаючого впливу олігархів. Але дають надію призначення Милованова і Маркарової (ексміністр економіки Тимофій Милованов став радником глави Офісу президента, кандидатура Маркарової обговорювалася на місце посла України в США. – Ред.). Хочеться вірити, що це – початок позитивного тренду.

– А якщо все-таки про економіку?

– Загалом ситуація для України дуже непогана: завдяки безпрецедентній фіскальній і монетарній реакції на COVID найбільших країн, світова економіка відновлюється V-подібно. Ставки в усьому світі знизилися, є очікування що Федрезерв і Європейський центробанк будуть тримати їх біля нуля або навіть нижче протягом наступних чотирьох років. Для України це – позитив, оскільки, по-перше, долар на міжнародних ринках слабшає, по-друге, інвестори будуть шукати позитивну прибутковість. Також покращилася зовнішня кон'юнктура для українського експорту, ціни знаходяться на високих рівнях. Метінвест (металургійний холдинг Ріната Ахметова. – Ред.) у вересні показав найвищу EBITDA (прибуток до оподаткування. – Ред.) з моменту реструктуризації боргів у 2015-му. EBITDA Кернел (агрохолдинг Андрія Веревського. – Ред.) в третьому кварталі була рекордною в історії компанії.

Ще позитив для України – результати виборів у США. До цього багато інвесторів сиділи в кеші, але тепер ситуація стала зрозумілою, до того ж, ймовірно, в січні ми побачимо split congress, коли за президентства демократа Джо Байдена в Сенаті США будуть домінувати республіканці. Це означає, що Штати навряд чи підуть на новий великий пакет фіскальних стимулів і підвищення податків. Ставки будуть залишатися низькими довше.

– Як інвестор, ви б вклали зараз великі гроші в українські активи – ОВДП або євробонди?

– Євробонди України користуються попитом. Ми теж минулої п'ятниці взяли участь у дорозміщенні єврооблігацій, яке для Мінфіну, до речі, пройшло дуже успішно. Після тривалої перерви в лютому іноземці в грудні знову почали купувати ОВДП.

– У вересні ви заявили, що бачите з боку оновленого керівництва Нацбанку певну лояльність до девальвації гривні. Досі так вважаєте?

– Тоді дійсно була інформація від деяких банківських скарбників, що НБУ не заперечує проти ослаблення гривні. Пізніше в самому Нацбанку це пояснили технічними причинами – через зміну керівників реагування валютного блоку на якийсь час стало не таким гнучким, як раніше. Зараз так сказати не можна, нарікань із приводу валютної політики немає. Наскільки я чув, у МВФ і банків – теж.

– Ви згодні з критикою колишнього куратора валютного блоку в НБУ Олега Чурія за різке зміцнення гривні в 2019 році?

– На мій погляд, зростання курсу було занадто різким. Тренд на зміцнення національних валют був і в інших країнах світу, але центробанки, як правило, обмежували його в однозначних процентних величинах (в 2019 році гривня на піку демонструвала майже 20% річної ревальвації. – Ред.). НБУ теж міг би зробити ревальвацію не такою різкою, особливо в четвертому кварталі 2019 року.

– Яка загалом ситуація з курсом? Чи відповідає девальвація, яку ми побачили в другому півріччі, процесам в економіці?

– У нас зараз профіцит поточного рахунку платіжного балансу, тому теоретично, гривня повинна зміцнюватися. З іншого боку, були негативні очікування ринку. Вони були викликані в основному очікуваннями від співпраці з МВФ.

– Ви теж взяли участь у створенні негативних очікувань, коли на одному з телеефірів у кінці березня заявили прогноз за курсом 30 грн/$ на кінець року. Зараз ми бачимо, що ситуація дещо краща – курс перебуває ближче до 28 грн/$. Навіщо ви тоді вирішили публічно виступити з таким прогнозом, якщо розуміли, що він може не виправдатися?

– Ми регулярно публікуємо свої прогнози, на той момент вирішили не відходити від цієї практики, навіть незважаючи на кризу. У березні ми побачили серйозну девальвацію через відтік капіталу з країни, НБУ для того, щоб її погасити, довелося витратити $2 млрд. Тому основне падіння гривні, що ми передбачали, все ж відбулося. Хоча і потім наші очікування покращилися.

– Чому прогноз не виправдався?

– У березні ніхто не знав, що, наприклад, ФРС надрукує за два місяці більше грошей, ніж за рік під час кризи 2008-2009, що локдауни почнуть знімати через 6 тижнів і вже в третьому кварталі ми побачимо таке зростання світового ВВП.

– Чому весь світ, зокрема ринки, що розвиваються, залитий грошима, а інфляція не зростає?

– Низький попит і висока пропозиція. Слабке споживання. Люди переживають, чи буде у них робота і дохід, тому нарощують заощадження, менше купують і менше користуються кредитним ресурсом. З іншого боку, економіка сильно впала, це означає, що виробники не використовують всі потужності, тобто не можуть собі дозволити підвищувати ціни.

– Чому Україна не може надрукувати гроші у відповідь на кризу, як роблять розвинуті країни? Або все-таки може? Ваша версія.

– Потрібно пам'ятати, що кредитний рейтинг України все ще на п'ять-шість ступенів нижчий за інвестиційний. Це означає, що якщо ми надрукуємо гроші, то відразу одержимо девальвацію: оскільки довіри до гривневих активів немає, додатковий ресурс піде в долари.

– Як український бізнес пережив цей рік? Були прогнози щодо банкрутства цілих секторів – чи виправдалися вони? І чи є ті, хто виграв від кризи?

– Ситуація дійсно плачевна в сфері, пов'язаній із туризмом: готелі, ресторани, авіація. Погано – у ритейлерів, які займаються одягом. Відносно добре – з продажем електроніки та меблів. Природно в плюсі ​​все, що пов'язане з онлайном. Крім того, експорт: агрокомпанії, які не мали проблем з урожаєм, руда, метали.

– Чи достатньо держава допомогла українському бізнесу?

– Недостатньо. Я не прихильник якихось спеціальних програм, оскільки їх складно якісно задизайнити в такі короткі терміни і на них впливають vested interests ("особисті інтереси" – термін, що описує вплив на державну політику з боку олігархів, корупціонерів та інших зацікавлених осіб. – Ред.). Крім того, держава дуже неефективно розпоряджається грошима. Навіть у США і Європі були величезні зловживання. В Україні такі історії закінчуються втратою половини коштів. Але навіть якщо подивитися на програму 5-7-9, там видано лише 15 млрд грн кредитів, причому близько 70% – рефінансування старих боргів. Тобто очікуваного поштовху для розвитку економіки не вийшло.

– Чим тоді держава могла допомогти?

– Не гальмувати все літо з МВФ. Тоді у нас були б більш низькі процентні ставки, банки були б готові більше кредитувати. Загалом потрібно створювати умови для бізнесу – на відміну від цих копійчаних програм, це дасть ефект на сотні мільярдів.

"Monobank коштує вже сотні мільйонів доларів"

– Які фінансові результати у Dragon Capital цього року, якщо дивитися за напрямками бізнесу?

– Гірше, ніж у 2019-му, але у нас буде позитивний результат щодо року, що вже непогано. Наприклад, із торгівлі цінними паперами, ми ще в лютому зрозуміли, що ситуація буде поганою, все продали і пішли в кеш, тому нічого не втратили в березні.

– Що було у вашому портфелі: українські папери або це більш широкий набір інвестицій?

– Це широкий набір інвестицій, але фокус на Україні.

– У сегменті прямих інвестицій є прибуткові компанії?

– Так, деякі закінчать рік навіть краще, ніж 2019-й. Хороші результати в IT, e-commerce, комерційній та житловій нерухомості, рекордний рівень продажу заміської нерухомості, у НВ.

– НВ – в плюс вийде вся компанія?

– Вся – ні. Але та частина бізнесу, яка працює в онлайні – так.

– Ви купуєте фінансові медіа в холдингу Treeum. Навіщо?

– Ми поки не коментуємо цю тему, оскільки поки тільки отримали дозвіл АМКУ, але угода ще не завершена.

– Нерухомість втратила свою цінність, як актив за цей час?

– Дивлячись яка. Склади – добре, у нас заповнюваність близька до 100%, орендні ставки не впали. Торгові центри перевершили очікування. Спочатку ми думали, що ТЦ відкриються десь у липні з відвідуваністю приблизно 30% від докризової, на кінець року очікували 60%. Але відкрилися ми раніше і з відвідуваності 50-60% піднялися до 70-90%. Конверсія і середній чек зросли: люди якщо приходять до ТЦ, то щось обов'язково купують. Офіси – цього року цифри ще непогані, оскільки там, як правило, довгі контракти, але далі цей сегмент буде найслабкішим. Багато компаній перейшли на віддалену роботу, багато – призупинили плани із розширення.

– Скільки у вас в управлінні квадратних метрів нерухомості?

– Близько 700 000. 330 000 – це склади. Решта – плюс-мінус однаково у торгових центрів і офісів.

– Ви найбільший рантьє в Україні?

– Ні, як мінімум, Епіцентр більший – у них більше мільйона.

– Цього року ви купили два індустріальних парки, що викликає певний дисонанс: Dragon завжди підкреслено відсторонено тримався від сфер, у яких багато що залежить від держави, водночас індустріальні парки – це історія про пільги і преференції. У чому логіка?

– Ці об'єкти просто називаються індустріальними парками, але вони не мають відношення до пільг – ми на це не претендуємо. Бізнес тут у тому, що це в основному складські приміщення, але ми не проти, щоб частина площ використовувалися під виробництво. Ми вже ведемо переговори з виробниками, вони можуть орендувати у нас ці площі. Наприклад, деяким цікаво вивести виробництво за межі міста. А з державою зв'язуватися не хочеться – це завжди бюрократія і є ризик, що якщо ти візьмеш щось у держави, потім за тобою десять років будуть ходити СБУ і прокуратура.

– Скільки прямих інвестицій у портфелі Dragon Capital?

– Ми озвучуємо суму прямих інвестицій за останні п'ять років – це близько $500 млн.

– Ви говорили, що інвестуєте тільки в бізнес, який дає 30% прибутковості. Цього року виходить вийти на цю цифру?

– Так, за останні 20 років ми маємо середню прибутковість більше 30% річних і, як правило, таргетуємо цей рівень. Що буде в 2020 році – поки рано говорити, підсумки підіб'ємо у січні-лютому. Але, думаю, буде менше 30%. Швидше, навіть менше 20%.

– Стартапи вас цікавлять?

– Чесно кажучи, ні. Це дуже кропітка робота, в якій потрібно зробити багато маленьких інвестицій в надії, що одна-дві з них злетять. Я, напевно, не настільки люблю ризикувати – віддаю перевагу більш великим, але надійним вкладенням, із певним track record.

– З агро ви пішли повністю після продажу компанії Чумак?

– У нас є Карлівський машинобудівний завод у Полтавській області, виробник елеваторного обладнання.

– Але загалом на агро дивитеся?

– Так, щоб інвестувати свої гроші – ні. Але у нас є серйозна експертиза в цьому сегменті – наш інвестиційно-банківський відділ обслуговує угоди M&A і працює із залученням фінансування в агросекторі.

– Чому не розглядаєте свої інвестиції?

– З одного боку, цей сектор в Україні на зльоті, але з іншого, на цей бізнес дуже складно вплинути. Багато що залежить від урожаю і погодних умов, від цін на продукцію. Тому компанії торгуються з низьким мультиплікатором – максимум 4-5 EBITDA. Це набагато менше, ніж у секторах із більшою часткою доданої вартості.

– Чому не склалося із купівлею Ідея Банку?

– В основному, через початок кризи, пов'язаної з COVID. Договір купівлі-продажу ми уклали в грудні 2019 року, але фінальну вартість акцій повинні були узгодити після додаткового pre-closing due diligence. На жаль, ми так і не домовилися з продавцем щодо фінальних цифр.

– Зараз дивитеся на інші банки? Розглядали, наприклад, банк Кредит Дніпро, недавно куплений Олександром Ярославським у Віктора Пінчука?

– Ми більше дивилися на роздрібні банки. Великий корпоративний портфель в Україні – це ризикована справа. За хороших клієнтів йде велика конкуренція, маржа бізнесу низька. Щодо іншого – видавати корпоративні кредити ризиковано, оскільки в країні немає верховенства права. Позичальники можуть "занести" до судів і правоохоронних органів до 10% суми кредиту і за рахунок цього просто сказати банку "до побачення".

– Скільки, на ваш погляд, потрібно інвестувати, щоб створити конкурента Привату і Монобанку?

– У Монобанку три мільйони клієнтів, вартість такого банку – це сотні мільйонів доларів. Думаю, інвестицій потрібно не менше кількох десятків мільйонів доларів.

– Dragon Capital передала Київській школі економіки будівлю в Києві. На яких умовах?

– Ми купили цей будинок на себе, зараз робимо там ремонт. Все разом обійдеться приблизно в $5 млн. Будівля – більше 4 тис. кв. м. Ми робимо все це конкретно під КШЕ. Умови: вони орендують його у нас за ставкою в кілька разів нижчою за ринкову, і мають право викупити будівлю за собівартістю в будь-який момент, заплативши всю суму відразу або частинами.

– Що це для вас – добродійність або особлива інвестиція в освіту?

– Україні не вистачає людей із хорошою економічною освітою. Завдяки такій базі Школа зможе, по-перше, не переживати про орендну ставку і про те, що їм через якийсь час доведеться шукати нове місце, по-друге, за рік вони зможуть навчати близько 500 осіб на довгострокових програмах і кілька тисяч – на короткострокових.

– Кого ще підтримуєте на благодійних засадах?

– Є програма з навчання українців в Стенфорді: щороку туди їдуть вчитися троє людей. Потім підтримуємо Центр економічної стратегії, Центр протидії корупції, Transparency International, Охматдит у сфері діджиталізації процесів. Ще – Українську академію лідерства, допомагали Українському католицькому університету побудувати Колегіум (місце спільного проживання і спілкування студентів, викладачів і працівників університету).

– Скільки витрачаєте на ці програми?

– Цього року виходить близько $6 млн.

"Влада занадто слабка, щоб спробувати повернути гроші за порятунок ПриватБанку"

– Така благодійна активність не заважає вашому бізнесу, враховуючи, що останнім часом багато політиків в Україні будують свою риторику на "антисоросовських настроях" і ваше прізвище в таких випадках зазвичай йде після Джорджа Сороса через кому?

– Не думаю, що це заважає бізнесу. Звичайно, є чорний піар, але це викликає лише посмішку. Розумні люди все розуміють, а думка нерозумних – не така важлива. З іншого боку, зростання впливу проросійських і олігархічних сил мотивує нас допомагати правильним починанням ще більше, щоб ці сили не перемогли в Україні.

– На одному з телеефірів у Савіка Шустера у вас була досить гостра дискусія з Ігорем Коломойським щодо націоналізації ПриватБанку. Ваш бізнес відчув якісь неприємні наслідки тієї розмови?

– Ні.

– Навіщо ви на це пішли, враховуючи, що ви не мали відношення до тих подій?

– Мене запросили на ефір, передачу дивиться велика кількість людей – я вважав, що це хороша можливість дохідливо пояснити аудиторії, які факти призвели до націоналізації. На жаль, Коломойський тоді вийшов на зв'язок тільки за телефоном, що ускладнювало розмову, до того ж він не хотів спілкуватися за допомогою цифр і намагався заплутувати бесіду переходом на особистості. Ймовірно, він сам розуміє, що у нього немає особливих логічних аргументів у розмові з людьми, які розбираються в темі.

– Чим може закінчитися історія з ПриватБанком, на ваш погляд?

– Складно сказати. Ми бачимо, що з боку влади і правоохоронних органів – не тільки за президента Зеленського, а й за Порошенка – немає бажання якось компенсувати витрати держави на порятунок банку. Влада занадто слабка, щоб спробувати повернути ці $5,5 млрд. Сподівання лише на суди у Великобританії, США, на Кіпрі і в Ізраїлі.

– У ваших прогнозах присутній сценарій, при якому ПриватБанк буде повернутий колишнім власникам?

– Повернення Коломойському і Боголюбову – ні. Але не виключено, що вони доб'ються якогось компромісу і взаємозаліку з державою.

– Який запас міцності у Коломойського? Чи дочекаємося ми моменту, коли у нього закінчаться гроші, з огляду на світовий арешт їхніх із Боголюбовим активів?

– Тут у них вистачає активів. Вони паразитують на держпідприємствах, наприклад.

"Призупиняли інвестиції, поки не зрозуміємо, що з політикою НБУ все нормально"

– На своїй великій прес-конференції минулого року Володимир Зеленський прямо назвав вашу компанію чимось на зразок "іноземного агента" – в негативному сенсі цього слова. Як вам працюється при цій владі?

– Мене здивувала така увага до мене, як власника НВ, тим більше, що в одному з інтерв'ю перед виборами Зеленський говорив, що навпаки хотів би привернути в сферу медіа іноземних інвесторів, щоб знизити роль олігархічних ЗМІ. З того часу я нічого не чув про це питання. Загалом була одна загальна зустріч бізнес асоціацій із Зеленським. Це було в лютому. Тоді ми сказали президентові, що задоволені тим, що відбувається в країні, і він справив враження людини, здатної слухати бізнес. Після цього контактів більше не було. І дії президента щодо призначень пішли врозріз із його передвиборними обіцянками і баченням бізнесу.

Проте, бізнес вдячний президенту і уряду за прийняте рішення не оголошувати локдаун у грудні, оскільки це найактивніший місяць із роздрібного продажу, і збиток для малого і середнього бізнесу був би максимальним. Ми рекомендували такий сценарій і задоволені, що президент прислухався до думки бізнесу.

– Після відставки глави НБУ Якова Смолія ви заявили, що припиняєте інвестиції в Україні, але фактично відновили їх через невеликий проміжок часу. Побачили щось хороше в діях влади?

– Ми призупинили інвестиції до моменту, поки не зрозуміємо, що буде з монетарною політикою НБУ після зміни менеджменту. Був ризик, що вона зміниться в сторону фінансування бюджету і девальвації гривні. Цього не сталося.

– Це заслуга нового менеджменту, який залишається незалежним або поки ситуація тримається через загрозу повністю втратити підтримку МВФ?

– У нового глави НБУ Кирила Шевченка хороша репутація, бізнес і банки задоволені політикою і комунікацією Нацбанку.

– Чому незалежність Нацбанку важлива навіть за часів кризи?

– Якщо НБУ не друкує гроші, це мотивує уряд поводитися дисципліновано і не роздувати витрати. І головне – проводити реформи.

"У першому півріччі курс може зміцнитися до 26 грн/$"

– Які ваші очікування щодо курсу гривні в 2021 році?

– Завдяки високим цінам на наш експорт, профіцит поточного рахунку і відновлений інтерес іноземних інвесторів до наших ОВДП ми очікуємо середній курс у 2021-му на рівні 27,2 грн/$, а в кінці року – 28 грн/$. У першому півріччі курс може зміцнитися більше – до 26 грн/$. Ми не очікуємо, що НБУ дозволить курсу зміцнитися більш ніж на 10%. Це б зашкодило економічному зростанню.

– Які ризики для економіки ви бачите наступного року?

– Фіскальний ризик. Дефіцит бюджету треба знижувати. Цього року 7,5% дефіциту ніяк не будуть досягнуті, ми очікуємо, що вийде не більше 5-5,5% ВВП. Більше профінансувати вийде, тому доведеться скоротити витрати – як мінімум, на 60 млрд грн. В 2021-му уряду потрібно залучити близько $20 млрд фінансування: щоб рефінансувати старі борги і покрити все ще величезний дефіцит бюджету в 230-240 млрд грн. Це дуже багато грошей. Без МВФ та інших зовнішніх кредиторів знайти їх неможливо. Значить, доведеться бути дисциплінованими, знижувати витрати і дефіцит, а також робити реформи.

– Який запас міцності у цій конструкції? Скільки часу є на переговори з тим же МВФ?

– Наступного року досить складним буде період із вересня до грудня, тому до того моменту потрібно буде домовитися з МВФ. Якщо перше півріччя ми ще зможемо пережити, то в другому без МВФ доведеться або робити істотний секвестр бюджету, або друкувати гроші. Але тоді нас відразу ж чекає різка девальвація та інфляція.

– Чи є ризики поза економікою?

– Олігархи. Коломойський, Медведчук. Першому цікавий хаос, оскільки він фактично невиїзний із країни через розслідування в США. Другий фінансується з Росії. Обидва можуть додати великих проблем.