НБУ витрачає майже $1 млрд щотижня, щоб зберегти довоєнний курс долара. Коли він може відмовитися від фіксованого курсу

НБУ продовжує утримувати фіксований курс ціною «спалювання» мільярдів доларів власних резервів щомісяця. Та чи наважиться регулятор відпустити гривню?

З початку війни НБУ витратив $8,5 млрд на підтримку фіксованого курсу долару в 29,25 грн/$. Тільки минулого тижня регулятор продав на міжбанку понад $1 млрд. З середини травня щотижневі інтервенції регулятора складають не менше $650 млн.

Ситуація у економіці, ймовірно, вимагатиме від Нацбанку й надалі продавати валюту з резервів, щоб задовольнити високий попит на долар за довоєнною ціною. У травні під потреби імпорту регулятор продав приблизно $3,4 млрд, говорив в інтервʼю заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук.

Попит на імпортні товари суттєво відновився останніми місяцями, констатує начальник аналітичного відділу «Альфа-банк Україна» Олексій Блінов. НБУ постачає на ринок приблизно половину валюти, яку купують українські імпортери, додає керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій.

У мирних умовах попит на валюту покривають продажі експорту. Однак, окрім суттєвого обвалу в основних галузях, що генерують валютний виторг, експортери намагаються максимально її притримувати, адже не хочуть продавати валюту за курсом, близьким до офіційного. «Підвищення офіційного курсу долара могло би стимулювати експортерів активніше продавати валюту, – говорить Паращій. – Це зменшить тиск на резерви».

На початок червня обсяг міжнародних резервів НБУ складав $25,1 млрд. За час війни та турбулентного періоду у лютому, що передував вторгненню, вони скоротилися на $4 млрд. Втім, за словами Ніколайчука з Нацбанку, наразі Україна з запасом виконує важливий міжнародний показник стійкості, за яким резерви центробанку мають відповідати сумі, що потрібна на оплату товарів критичного імпорту впродовж не менш ніж три місяці.

Для НБУ він складає пʼять місяців. Тобто за поточних умов критичним рівнем буде скорочення резервів до близько $15 млрд. Та чи означає, що НБУ готовий і далі утримувати курс на довоєнному рівні?

Чому фіксований курс шкодить економіці

У перші тижні війни перехід на ручне управління фінансовою системою та фіксація курсу були правильним рішенням, говорить керівник з політичних питань Київської школи економіки Павло Кухта. Це дозволило погасити панічні настрої. Проте нині така курсова політика демотивує українських бізнесменів у тому щоб заводити в Україну гроші та водночас стимулює імпорт і підтримує іноземних виробників, вважає Кухта.

У березні чистий продаж валюти НБУ становив $1,8 млрд, у квітні – $2,2 млрд, у травні – вже $3,4 млрд. «Ми бачимо посилення тиску на гривню, – каже Ніколайчук. – Це стало однією з головних причин, чому ми були змушені переходити до активної процентної політики». Дійсно, стрімке підвищення облікової ставки з 10 до 25% було заплановане Нацбанком у тому числі для підтримки гривні, говорить Блінов із «Альфа-Банку».

Втім, довготривала фіксація курсу лише «замітає проблему під ковдру», додає він. Це посилює валютні ризики через стимулювання імпорту та вимивання міжнародних резервів. В українських умовах ситуація ускладнюється надзвичайно обширним переліком «критичного» імпорту, до якого входять майже усі товари, що завозилися в Україну до війни.

Тож вже у найближчі тижні перед НБУ всерйоз постане питання чи «розморожувати» курс міжбанку, вважає Блінов. «Якщо цього не робити тривалий час, фіксований курс перетвориться на загрозу для макрофінансової стабільності», – впевнений він.

Що потрібно для зміни курсу

В самому Нацбанку теж визнають, що сьогоднішній курс є заниженим, йдеться у презентації директора департаменту монетарної політики НБУ Володимира Лепушинського. Та чи наважиться регулятор відпустити курс вже найближчим часом?

Лепушинський зазначає, що перехід до плаваючого курсу лише погіршить очікування та змінить масштаб цін у країні на відповідний відсоток, однак не послабить тиск на гривню і міжнародні резерви. 

Одна з причин зростаючих обсягів продажу валюти на ринку – фінансування Нацбанком держбюджету, каже заступник голови НБУ Ніколайчук. За березень-червень Нацбанк придбав у Мінфіна ОВДП на 190 млрд грн. «Зміною виключно валютно-курсової політики і відходом від фіксації обмінного курсу ми ці проблеми не вирішимо», – зазначає Ніколайчук. 

Тож Нацбанк має діяти планомірно, каже головна економістка Dragon Capital Олена Білан. «Рухати курс при дефіциті валюти на міжбанку більше $3 млрд в місяць, заблокованих портах і нееластичному імпорті – стріляти собі в ногу», – вважає вона.

У чому полягатиме план регулятора? За словами Лепушинського, йдеться про три основних кроки, що передуватимуть поверненню плаваючого курсоутворення. 

• Повернення оподаткування імпорту та запровадження додаткового імпортного збору на некритичні категорії імпорту;
• Підвищення ставок за гривневими ОВДП; 
• Виведення з валютного ринку великих покупців з держсектору. Імпортні закупівлі Міноборони, МОЗ та інших держструктур можна покривати за рахунок прямого продажу валюти Нацбанком за фіксованим курсом.

Перший крок вже відбувся. 21 червня парламент прийняв закон про відновлення оподаткування імпорту. Це один з елементів того комплексу заходів, що допоможе збалансувати ситуацію на ринку, підкреслює Ніколайчук, і додає, що крім повернення оподаткування імпорту парламенту варто розглянути запровадження додаткового імпортного збору, як це було у 2014–2015 роках для вирішення проблем з платіжним балансом. 

Для виконання другої передумови потрібне рішення Мінфіну. Міністерство поки відмовляється підвищувати ринкові ставки за ОВДП та зберігає їх на рівні 9–11%. На аукціоні 21 червня Мінфін зміг позичити на ринку за гривневими облігаціями трохи більше 1 млрд грн.