Чи дасть МВФ новий транш і чи зможе Україна прожити без фонду?

Україна вже два місяці співпрацює з Міжнародним валютним фондом в межах кредитної програми на 5 мільярдів доларів. За цей час фонд уже встиг переказати на рахунки уряду перший транш, а Україна — суттєво підірвати довіру МВФ, змінивши керівництво Національного банку. 

ЗМІ та експерти вже заговорили про «замороження» співпраці. Ми з’ясували, як вплинула на МВФ зміна керівництва Національного банку, чи варто очікувати нового траншу кредиту та що буде, якщо МВФ припинить співпрацювати з Україною.

Що нині відбувається між Україною та МВФ?

У червні 2020 року Міжнародний валютний фонд погодив нову кредитну програму для України. Переговори про неї тривали майже рік — з літа 2019 року, а гроші МВФ були життєво необхідними уряду для того, аби мати змогу перекрити «дірку» у бюджеті на майже 300 мільярдів гривень.

Кредитна програма між МВФ та Україною має формат stand-by (тобто короткострокова підтримка платоспроможності) та розрахована на 18 місяців (до кінця 2021 року). В межах цієї програми фонд має виділити Україні 5 мільярдів доларів, з яких 2,1 мільярда уже перерахували у вигляді першого траншу.

МВФ висунув низку жорстких вимог перед тим, як затвердити кредит. Ймовірно, це зробили виходячи з попереднього досвіду співпраці України з фондом. Раніше вимоги МВФ (які переважно полягають у проведенні реформ, зміні законодавства тощо) ділилися рівномірно протягом всього терміну програми. Український уряд «хитрував»: після отримання першого траншу про проведення реформ «забували». Тому, наприклад, в межах попередньої програми МВФ з Україною фонд перерахував лише 1,4 мільярда доларів з передбачених 3,9 мільярда доларів. Цього разу МВФ поставив виконання невиконаних раніше вимог як умову початку нової програми. Серед них — ухвалення закону про ринок землі та «антиколомойського» закону.

У вересні Україна мала б отримати другий транш кредиту МВФ, однак низка ЗМІ вже повідомили, що цього може не статися, оскільки фонд «заморозив» співпрацю з Україною.

Чи відмовиться МВФ від України?

Розмови про «замороження» програми МВФ почалися після несподіваної відставки попереднього голови Національного банку України Якова Смолія 1 липня 2020 року, тобто менш ніж за місяць після схвалення нового кредиту МВФ. Зміна керівника НБУ стала тривожним сигналом для всіх партнерів України — від ЄС до іноземних інвесторів. І причина цього не те, що Смолій «подобався» широкому загалу та міжнародним партнерам, а те, що рішення про відставку він пояснив «політичним тиском».

Заява про політичний тиск на Національний банк суперечить умовам співпраці України з МВФ, адже загрожує незалежності НБУ та фінансовій стабільності України загалом. Чому МВФ так відстоює незалежність Нацбанку від українських політиків? Ви, мабуть, чули конспірологічну теорію про те, що Нацбанк — «агенти МВФ в Україні, які діють на користь фонду, а не українського народу». Однак правда набагато простіша.

Національний банк має багато складних та важливих функцій та повноважень: він може формувати курс валют, закривати банки та друкувати гроші. Якщо НБУ стане залежним від волі політиків, то у них буде дуже велика спокуса закрити «дірку» в бюджеті просто надрукувавши гроші, або ж встановити «зручний» курс долара на рівні щонайменше 30 гривень. Від цього страждатиме фінансова стабільність, гривня почне стрімко знецінюватися, а разом з нею знецінюватимуться й доходи та заощадження українців. 

За таких умов про Україну забудуть не лише іноземні, але й національні інвестори. МВФ зацікавлений, щоб українська фінансова система була стійкою, адже саме задля стабілізації та підтримки економіки вони й працюють з урядами різних країн.

Рішення у Нацбанку ухвалюються колегіально — правлінням НБУ, яке складається з 6 осіб (включно з головою). Тому сама лише зміна Якова Смолія на Кирила Шевченка ще не означала зміну курсу НБУ. Однак після Смолія з правління Нацбанку пішло ще двоє людей: Олегу Чурію відмовилися продовжити контракт і його замінив колишній співробітник Міністерства фінансів Юрій Гелетій. Ще один заступник голови Нацбанку часів Смолія, Сергій Холод, звільнився за власним бажанням.

Станом на серпень нові члени правління НБУ мають більшість голосів (тому що голос голови НБУ стає вирішальним, коли голоси діляться порівну, тобто 3 проти 3), тому можуть самостійно змінювати політику установи. Ймовірно, це викликало ще більше занепокоєння у МВФ. Якщо ще у червні міністр фінансів України Сергій Марченко заявляв, що місія фонду має прибути до України вже у липні-серпні, то наприкінці липня у МВФ відмовилися коментувати перебіг кредитної програми з Україною, як і те, коли слід очікувати на нову місію та наступний транш кредиту.

«Наразі ми можемо вважати, що співпраця з МВФ заморожена чи поставлена на паузу. МВФ буде чекати та дивитися, чи не зміниться ставлення України до реформ загалом, а також аналізуватиме політику центрального банку. Поки що політика пана Шевченка адекватна, але МВФ напевне буде мати бажання кілька місяців почекати», — повідомив hromadske інвестиційний банкір компанії Dragon Capital Сергій Фурса.

Зміна керівництва НБУ — лише одна з можливих підстав для МВФ заморозити співпрацю з Україною. Серед інших експерти називають й те, що у серпні-вересні Україна входить у планування бюджету на наступний рік. 

«Ймовірність паузи в отриманні траншів МВФ залишається досить високою, і однією з причин може стати необхідність узгодити показники бюджету на 2021 рік (зокрема, розмір дефіциту бюджету) із МВФ», — зазначив старший фінансовий аналітик групи ICU Тарас Котович.

Крім бюджету та кадрових змін у Національному банку, представників МВФ може стримувати від співпраці з українським урядом і невиконання деяких інших вимог фонду. Зокрема, там вимагали, аби Україна скасувала обмеження на максимальний розмір зарплати для топ-чиновників та службовців державних компаній, яке встановили у зв’язку з коронавірусом (заборонивши отримувати зарплату більшу, ніж 47 тисяч гривень).

В уряді ж налаштовані щодо майбутнього співпраці з МВФ більш оптимістично. «Не вважаю, що є підстави для розмов про припинення програми. Ми готові до наступного перегляду програми та виконуємо всі зобов'язання. Йдеться про роботу з проблемними кредитами, про затвердження нових положень і структур для податкової та митниці, про створення умов для запуску ринку газу і перегляд тарифів на опалення. Ці структурні маяки або вже виконані, або перебувають на фінальній стадії», —заявив голова Мінфіну в інтерв’ю виданню «Фокус».

На другий транш у 2020 році очікує й новий голова Нацбанку Кирило Шевченко: «Ми перебуваємо в постійному діалозі як з МВФ, так і з іншими нашими міжнародними партнерами. Вважаю, що продовження позитивної динаміки співпраці стане запорукою для отримання наступних траншів протягом поточного року».

Що кажуть в МВФ?

hromadske звернулося із запитом до українського представництва Міжнародного валютного фонду, аби дізнатися, коли планують відправити свою місію до України. Саме місія МВФ має оцінити прогрес уряду та Національного банку у виконанні передбачених меморандумом вимог фонду (серед яких — завершення реформи митної та податкової служб, затвердження плану роботи з непрацюючими кредитами у банківській системі тощо). Від рішення місії МВФ залежатиме, чи отримає Україна другий транш кредиту та чи продовжиться співпраця з фондом загалом.

Однак в МВФ відмовилися повідомити, коли слід очікувати на їхню місію. «В той час як дискусії стосовно виконання параметрів та показників (кредитної) програми тривають, дату початку роботи місії МВФ стосовно першого перегляду програми наразі ще не визначено», — зазначив постійний представник МВФ в Україні Йоста Люнгман.

Про що ж дискутують МВФ та український уряд, що досі не змогли визначитися з датою приїзду нової місії? У МВФ кажуть, що розмови з урядом стосуються термінів проведення визначених у меморандумі реформ, а також економічної та фінансової політики держави. «Важливо щоб поточна економічна політика відповідала тим критеріям, на яких базовано Меморандум про економічну та фінансову політику, і щоби зміст та часові рамки плану реформ були якомога зрозумілішими. Саме стосовно цих питань і тривають дискусії», — додав Люнгман.

Разом з цим, МВФ підтвердили, що продовжать співпрацю з Україною в межах програми stand-by.

Чи зможе Україна без МВФ?

Цьогоріч потреба України у грошах становить близько 298 мільярдів гривень — саме такий розмір має дефіцит державного бюджету або ж нестачі власних коштів для фінансування державних видатків. МВФ — лише один із кредиторів України, а надані фондом 2,1 мільярда доларів не покрили навіть половини потреб у позиках.

Однак, програма МВФ — це певна страховка для інших інвесторів та партнерів. Залежно від рішень фонду Україні перераховують гроші Єврокомісія, Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку та інші. Також на МВФ орієнтуються іноземні інвестори, ухвалюючи рішення про вкладання у державні боргові цінні папери України. Відповідно, без програми МВФ позичати гроші для покриття дефіциту буде складніше та дорожче.

«Україна може проіснувати без МВФ. Зараз на західних ринках є висока ліквідність, і Україна цим скористалася, випустивши євробонди на 2 мільярди доларів. Питання в тому, що у якийсь момент ця «лавка» прикриється. Позичити гроші ми зможемо, але питання у відсотках — вони будуть набагато вищими», — зазначив виконавчий директор аналітичної організації CASE-Україна Дмитро Боярчук.

Кошти від МВФ мали б також допомогти Україні вчасно розрахуватися з боргами. Пік виплат за державним боргом буде у вересні. Тоді уряду треба буде погасити близько 83 мільярдів гривень. Але експерти зазначають, що кошти на ці виплати є: «Пауза у співпраці з МВФ ніяким чином не має вплинути на можливості держави розрахуватися за зовнішніми боргами у вересні, і всі платежі будуть здійснені своєчасно та у повному обсязі», — вважає Тарас Котович з ICU.

Після вересневих платежів за держборгом ситуація може стати менш сприятливою для України. Це може підштовхнути уряд та нове керівництво Нацбанку до радикальних рішень, зокрема до друку гривні, вважає Сергій Фурса: 

«До кінця цього року наслідки паузи у співпраці з МВФ будуть обмеженими. Нам восени треба залучити приблизно 7 мільярдів доларів на зовнішніх ринках. Без співпраці з МВФ наші можливості будуть досить обмеженими. Тому є ризик, що уряд почне друкувати гривню, а наслідки вже цього рішення ми сповна відчуємо вже наступного року».

Хоча припинення співпраці між Україною та МВФ не загрожує дефолтом, однак воно матиме довгострокові негативні наслідки у вигляді стрімкого знецінення гривні та доходів населення. 

У разі, якщо уряд запустить «друкарський верстат» і почне фінансувати свої потреби, випускаючи нові гривні (адже втратить інші джерела фінансування), то Україна може знову пережити кризу 90-х років, коли показники інфляції сягали тисяч відсотків. Крім цього, уряд втратить жагу до реформ. «Ми звикнемо до поточного стану справ. МВФ завжди вимагає зробити щось таке, що зробить нас більш життєздатними», — додав Дмитро Боярчук.

Можливо, колись Україна зможе жити без підтримки МВФ, але для цього потрібно наполегливо працювати, підвищуючи довіру інвесторів та кредитний рейтинг. Наразі ж, маючи низький кредитний рейтинг, Україні доводиться позичати гроші під надзвичайно високі як для держави відсотки. Дорожчі позички означають, що у майбутньому уряд зможе витрачати менше грошей на будівництво доріг, соціальну сферу чи освіту, адже муситиме виплачувати більше грошей кредиторам. Як наслідок, від цього страждають прості українці, отримуючи низькоякісні освітні чи медичні послуги від держави.